КАЛИТА́, и́, ж., заст.

1. Торба для грошей. В шкіряних мішках і величних калитах стояли стоси старої, щирозолотої монети (Фр., VIII, 1952, 156); Хозарин дивився якийсь час Амбалові у вічі, потім поліз у кишеню і витяг звідти набиту золотом калиту (Міщ., Сіверяни, 1961, 56).

2. Помащений медом корж, який вживають для ворожіння в день святого Андрія. Їду, їду калити кусати (Чуб., III, 1872, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 77.