ЗУПИ́НКА, и, ж.

1. Припинення руху кого-, чого-небудь. Після зупинки в селі, де зійшло багато пасажирів, автобус круто звернув убік, на лісовий шлях (Донч., VI, 1957, 537); Колона [полонянок] починає рухатися.. Уже минули браму і подвійну дротяну огорожу, уже вступили в двір. Знову зупинка (Хижняк, Тамара, 1959, 166); // Припинення роботи машини, мотора і т. ін. В нічній тиші зупиняється кран, що досі обертався поволі. Поночі, тож невідомо, яку роботу він виконував, тільки зупинка його стає нестерпною (Довж., І, 1958, 53).

2. Спеціально визначений пункт, місце, де постійно зупиняється транспорт, щоб пасажири могли вийти або зайти. Коло самої лікарні була автобусна зупинка (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 74); Ліда пішла до трамвайної зупинки (Руд., Вітер.., 1958, 11); // розм. Відстань, частина шляху між двома такими пунктами.

3. Тимчасове перебування, затримка де-небудь на шляху кудись (під час переїзду, переходу і т. ін.). Пасажирів повідомили, що зупинка триватиме кілька годин (М. Ол., Леся, 1960, 189).

4. Перерва в якій-небудь дії, роботі, пауза в мові і т. ін. Безпорадні зупинки та паузи сторопілих артистів.. робили спектакль несценічним (Моє життя в мист., 1955,90).

Без зупи́нки — не припиняючи руху, не перериваючи роботи, мови і т. ін. По рейках колеса Вистукують дзвінко, І хочеться мчати Вперед без зупинки (Мур., Широка дорога, 1950, 6); Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися і навіть без зупинки відповідала на телефонні дзвінки (Хижняк, Тамара, 1959, 82); Роби́ти зупи́нку — зупинятися, на деякий час припиняти рух, переривати якусь дію, роботу і т. ін. В Чаплинці танки роблять зупинку (Гончар, Таврія.., 1957, 657).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 730.