Про УКРЛІТ.ORG

мокрий

МО́КРИЙ, а, е.

1. Просякнутий водою. Рукава по лікті були мокрі, із їх текла патьоками вода (Н.-Лев., II, 1956, 270); Гордій Іванович сидів біля пічки, в якій сичали мокрі дрова (Коп., Лейтенанти, 1947, 122); // Покритий вологою. — Івасю! що це з тобою? — ласкаво спитався Федір, дотримуючись [доторкуючись] мокрою рукою до його гарячої голови (Мирний, І, 1954, 306); Босими закляклими ногами топталася [ Катерина ] по мокрому камінні (Чорн., Визвол. земля, 1959, 35).

Мо́кре від сліз обли́ччя — покрите сльозами обличчя. Марта.. обхопила мене, притягла до себе й своїм мокрим від сліз обличчям притулилась до мого (Мирний, IV, 1955, 347); Мо́крий від по́ту — покритий, просякнутий потом. Йому стало легше. Посвітлішали очі, тільки був він дуже кволий і мокрий від поту (Шиян, Баланда, 1957, 72); Мо́крий [аж] до кісто́к (до [оста́нньої] ни́тки); Мо́крий з голови́ до ніг; Мо́крий, хоч ви́крути; Мо́крий як хлющ — який наскрізь змок, промок (на дощі, у воді і т. ін.). Галя, поки добігла до своєї хати, була мокра аж до кісток (Баш, Вибр., 1948, 88); Джмелик, весь мокрий до нитки, шмигнув під воза (Тют., Вир, 1964, 84); — Все одно мокрий я з голови до ніг,— сказав він, — то чому б і справді Рубонові не допомогти? (Шиян, Баланда, 1957, 67); На Франці одяг, сорочка й спідниця були мокрі, хоч викрути (Чорн., Визвол. земля, 1959, 115); 3 річки вилазить мокрий як хлющ Кайманчик (Лев., Драми.., 1967, 238); Мо́крі від сліз о́чі — повні очі сліз.

◊ Мо́кра ку́рка див. ку́рка; Мо́кре ді́ло; Мо́крий вчи́нок; Мо́кра робо́та (спра́ва) — злочин, переважно пов’язаний із вбивством. Він [цуцик] взявся винюхувати пролазки до чужих комор, чинити шкоду людям. Одного разу при такому мокрому ділі дядьки.. так щиро почастували його прочуханкою, що ледве вилизалось (Мельн., До раю.., 1961, 7); Мотя, прозваний Мокрим десь, певне, за його "мокрі" вчинки, був цікавий, проте, не тільки хулігансько-злодійською славою (Смолич, Прекр. катастр., 1956,149); [Петерсон:] Ви. не належите до людей, які роблять погоду.. [Бентлі:] Ви маєте рацію, майоре. Я не майстер мокрої роботи (Галан, І, 1960, 396); — Еге, — сказав собі бургомістр, — цей хлопчик був коло мокрих справ! (Ю. Янов., І, 1954, 128); Мо́кре мі́сце зали́шиться (зоста́неться); Мо́крого мі́сця не зали́шиться (не зоста́неться); Мо́крого мі́сця не зали́шити — нічого не залишиться (уживається як погроза розправитися з ким-небудь). — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (Загреб., Європа 45, 1959, 56); Завтра, брат, знову двинем на гайдамаків. Та вже такою силою, що й мокрого місця не залишимо! (Іщук, Вербівчани, 1961, 310); Мо́крим рядно́м накри́ти (напа́стися, наки́нутися, напну́ти) див. рядно́; О́чі на мо́крому мі́сці у кого — про того, хто часто плаче. — А в мене очі від природи на мокрому місці.. Бувало, мама ще не встигне заміритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збігається (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 76); Як мо́кре гори́ть — погано й дуже поволі (робиться щось). — Натре! — кажу їй, — так ти діло робиш, голубко, як мокре горить! — Аби то! — вона мені, — аби день до вечора! (Вовчок, І, 1955, 229); І на полі з його казна-який женчик: жне — як мокре горить (Крим., Вибр., 1965, 369).

2. розм. З великою кількістю опадів; сирий, дощовий (про погоду). Як на Мокрини (19 липця) буде дощ, то осінь буде мокра (Номис, 1864, 473); Нині чогось у мене нога болить.. Певно, од погоди, дуже нерівної, то мокрої, то холодної, з вітрами (Коцюб., III, 1956,189).

3. спец. Пов’язаний із застосуванням рідини (води, кислот і т. ін.). Провели п’ять глибоких розпушувань міжрядь і одночасно підживлювали рослини, причому 2 — 3 підживлення робимо мокрим способом — гноївкою і аміачною водою (Хлібороб Укр., 2, 1966, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 782.

вгору