ДОВГА́СТИЙ, а, е. Який має видовжену форму; у якого довжина більша за ширину. Зелені закруглені й довгасті гори піднімаються все вище та вище (Н.-Лев., II, 1956, 388); Шелестіла довгастими листочками верба (Ю. Янов., І, 1958, 328); З’явився єфрейтор з довгастим гостробородим обличчям (Руд., Вітер.., 1958, 50).

∆ Довга́стий мо́зок — нижній (задній) відділ головного мозку хребетних тварин і людини, що переходить у спинний мозок. Довгастий мозок у дітей уже на час народження цілком розвинений і дозрілий у функціональному відношенні (Шк., гігієна, 1954, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 330.