ГА́РЯЧЕ́. Присл. де гаря́чий 1-3. Травень цвіт вишневий тихо стеле. Сонце камінь гаряче пече (Шер., Щастя.., 1951, 23); Віталій Стратонович .. гаряче взявся за господарство, вивчення історії козаччини і, особливо, військової справи (Стельмах, Хліб.., 1959, 85); Ви почали Якимові гаряче викладати про все, що вам довелося бачити сьогодні (Мирний, IV, 1955, 324); Занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі (Фр., І, 1955, 27); * Образно. Гаряче світилися добре надраяні мідні поручні, ручки, панелі (Кучер, Прощай.., 1957, 5); // у знач. присудк. сл. У хаті душно та гаряче (Вовчок, І, 1955, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 37.