ВИШИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вишива́ти 1. За вишиванням вони придумували собі костюми на бал (Н.-Лев., III, 1956, 240); Сьогодні в притулку облишено всю іншу роботу — і прання, і вишивання (Донч., III, 1956, 30).

2. Вишитий предмет або той, що вишивається. Як же їх [Галочку з Миколою] обдарили подарками, усе хустками хорошими і вишиваннями, і платками шовковими, так вони [родичі] і замовкли (Кв.-Осн., II, 1956, 353); — Ти ще не знаєш, Ганнусю, нашого панича, — говорила згодом Любаша, розіклавши на колінах вишивання (Гончар, Таврія.., 1957, 221); // рідко. Вишитий на чому-небудь візерунок. Блискучою хвилею спадали вони [разки намиста] на високі груди, на білу тонку сорочку з мистецьким вишиванням (Гр., II, 1963, 330); А які килими! Яке вишивання, мережки, рушники, шиті золотом та перлами, вигаптувані квітами (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 541.