ВИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПИСАТИ, ишу, ишеш, док., перех. 1. Списувати слова, частину тексту і т. ін. з книжки, зошита тощо з певною метою. Дашкович сидів над німецькою книжкою і виписував деякі місця (Н.-Лев., І, 1956, 401); Давид.. рився в книжках і виписував якісь цифри (Головко, II, 1957, 121).
2. Замовляти що-небудь письмово. Усе якісь новини заводить [управитель], машини виписує (Мирний, IV, 1955, 241); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки, виписував їх з Москви, Києва і Ленінграда… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14); Дуже добре, серденько, що виписала паперу (Коцюб., III, 1956, 186); // розм. Те саме, що передпла́чувати. Він все скуповує книжки.., виписує французькі та німецькі часописи (Н.-Лев., І, 1956, 588); Бронко відразу помітив, що читальня виписувала не всі журнали (Вільде, Сестри.., 1958, 230); // Викликати кого-небудь письмово. Молода бариня.. виписала з свого села нового прикажчика (Мирний, II, 1954, 105); — Побоявся пан довірити її [машину] мужикам, а виписав машиніста з якоїсь Голландії (Речм., Весн. грози, 1961, 94).
3. Ретельно писати, виводити літери, деталі креслення. Його [лист] згорнули вчетверо і поклали в конверт — без марки, бо на фронт, — і виписали адресу: номер польової пошти (Смолич, Мир.., 1958, 77); Чепурненько виписав [Павлуша] на сторінці і підпис: "П. Діденко" (Головко, II, 1957, 375); // Старанно вимальовувати кого-, що-небудь. Любовно виписали з хистом художники село своє (Гонч., Вибр., 1959, 364); * Образно. Ось з розгону черкнула [Христина ] підківками лід і, вигинаючись, виписала ними перше півколо (Стельмах, Хліб.., 1959, 164).
4. перен. Змальовувати, зображувати засобами мови. Дарма [даремна] праця виписувать те, що діялось в Антосьовім молодім серці, як під’їжджав він до свого села: от-от! от-от! і дома буде! (Свидн., Люборацькі, 1955, 32); По-новому виписує образи людей Микола Зарудний, прагнучи заглибитись у психологію своїх персонажів, в їхнє внутрішнє життя (Літ. газ., 11.III 1959, 3); З любов’ю виписав письменник [О. Маковей] образ Сагайдачного (Жовт., 2, 1956, 92).
5. Писати документ для кого-небудь (звичайно на одержання чогось). — Лісництво у нас потроху виписує людям дерево (Стельмах, Правда.., 1961, 27); Нарешті він.. виписав Дорошеві під розписку дві тонни жому (Тют., Вир, 1960, 149).
6. Письмово оформляти вибуття кого-небудь звідкись, з чогось, і т. ін. Коли траплялася вагітність, дівчину виписували з реєстру й відсилали на хутір (Хотк., І, 1966, 115); Незадовго до початку останньої чверті [навчального року] Євгенію Григорівну виписали з лікарні (Донч., V, 1957, 489); — Ви що собі надумали? Хочете, щоб я вас із санаторію виписала! (Головко, І, 1957, 478); Одержав [старшина] від губернатора такий папір, щоб князь Прозоровський виписав його з підданців і повернув загарбане добро (Добр., Очак. розмир, 1965, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 451.