АТМОСФЕ́РА, и, ж.

1. тільки одн., фіз. Газоподібна оболонка Землі і деяких інших планет. У верхніх шарах атмосфери повітря дуже розріджене (Фізика, II, 1957, 27); Атмосфера Марса не містить озону, який у земній атмосфері поглинав небезпечне для життя ультрафіолетове випромінювання (Наука.., 12, 1962, 25).

2. тільки одн. Повітря. Він приніс з собою в душну і сперту атмосферу зачиненої хати вогкість і свіжість літнього дощу (Коцюб., І, 1955, 316).

3. тільки одн., чого, перен. Умови, обстановка, породжувані соціальним середовищем, колективом, родиною і т. ін. Як у дитячих літах, так і пізніше я жив в атмосфері теплих, сердечних відносин (Коцюб., III, 1956, 286); В школі відчувалася та атмосфера хвилюючої урочистості, в якій розпочався перший день екзаменів (Донч., V, 1957, 542).

4. фіз., техн. Одиниця вимірювання тиску, яка дорівнює тискові ртутного стовпа заввишки 760 мм, або 1,033 кг/см². Дівчина подивилася на манометр і спустила пару аж до двох атмосфер (Донч., III, 1956, 431); Тиск у кабіні корабля ["Восток-2"] дорівнював одній атмосфері (Рад. Укр., 12.VIII 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 71.