ШПА́ГА, и, ж. Холодна зброя з прямим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної і шестигранної форми. На гербі Полтави — прапори Петра І і схрещені шпаги — на спогад про перемогу російських військ над шведами у 1709 році (Наука.., 10, 1965, 39); Дуже було смішно, як один слон представляв пана в ресторані, другий кухаря в білій шапці і хвартусі, третій поліцейського в треузолці і при шпазі (Л. Укр., V, 1951, 48); *Образно. Ніч.. З бойової рубки синіми шпагами прожекторів м’яко фехтує сигнальник (Корн., І, 1955, 43); *У порівн. Хутір лежав між горбами. Тополі, високі, рівні, вібрували на вітрі, як сталеві шпаги (Тют., Вир, 1964, 468); // перен. Те саме, що шпажист.Авторитет українського фехтування на світовій арені досить високий: перша рапіра планети — львів’янин Василь Станкевич, перша шпага у світі — киянин Григорій Крисс (Рад. Укр., 12. І 1972, 4).

∆ Віддава́ти (відда́ти) шпа́гу, заст.— визнавати себе переможеним, здаватися в полон; Схре́щувати (схрести́ти) шпа́ги — те саме, що Схре́щувати (схрести́ти) списи́ (див. схре́щувати). Олександр Сергійович не раз схрещував тут шпаги на публічних диспутах з професором Каченовським, відстоюючи оригінальність "Слова о полку Ігоревім" (Полт., Повість.., 1960, 531).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 512.