ШИХТОВИ́К, а, ч., спец. Той, хто готує шихту (див. ши́хта¹). Шихтовики виставили на стелажі шерегу мульд, здоровенних металевих корит, навантажених скрапом, чавуном, залізною рудою і флюсами (Собко, Біле полум’я, 1952, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 465.