ШЕ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до швець. [Гострохвостий:] В неї голосок, як у флоровських черничок, а у вас такий бас, як у нашім шевськім хорі у Йоньки Шелихвоста (Н.-Лев., II, 1956, 495); У шевському ряді, на довгих неструганих дошках, поприбиваних до кобильниць, стояли й чоботи, і сап’янці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243); // Признач. для пошиття взуття. Їх [шевців] смутні очі наче оплакують той крам, що лежить на лядах перед ними: шматочки сірки, цвяхи на сковорідках, шевська смола на тарілках (Н.-Лев., І, 1956, 50); Смерділо шкурами, рибою, шевським клеєм, дьогтем, гноєм та новими сукнами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7); На місці шевської майстерні.. стояв тільки комин, лежало кілька обгорілих кроков та валявся побитий посуд (Смолич, II, 1958, 39); Біля вікна — шевське начиння на столику, табуретка з натягнутою на ній зверху шкірою (Ю. Янов., І, 1954, 157); Старий запускає пальці в халяву, виймає звідти шевського ножа, віддає Матвієві (Стельмах, І, 1962, 433).

Ше́вська ла́па (коза́) — металевий плескатий інструмент на довгій ніжці, який використовується при пошитті чи лагодженні взуття; лапа. В хаті, біля лави, на низенькому ослінчику сидів Василь. Між колін тримав шевську лапу, на ній —дірявий Лідин черевик (Мушк., Серце.., 1962, 299); Бригадиром тут високий розважливий Пилип Гаврилович Тупицький. Майже 30 років сидить він з шевською козою між колінами (Рад. Укр., 9.II 1961,3); Ше́вська смола́ див. смола́; Ше́вський квас див. квас.

◊ Прилипа́ти (прили́пнути, чіпля́тися і т. ін.), як (мов, немо́в і т. ін.) ше́вська смола́ див. смола́; Причі́плюватися (причіпля́тися, причепи́тися), як (мов, немо́в і т. ін.) ше́вська смола́ див. причі́плюватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 435.