ЦІ́ЛИЙ, а, е.

1. Такий, від якого нічого не відділено, не відокремлено; не розділений, не роздроблений. Гулять так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ (Укр.. присл.., 1963, 65); — Взяли вони кварту горілки, посідали за столом, випили по чарці, а потім Денис витяг з кишені цілий шматок сала та кільце ковбаси (Н.-Лев., VI, 1966, 361); На повітрі готовилися саженні пироги, котли каші, борщу, цілі запечені барани (Хотк., І, 1966, 104); І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче [струмок], Хмиз та гілля несучи, а часом то й цілі дерева (Зеров, Вибр., 1966, 131); // Наповнений до країв, по вінця; повний. Сіла я за стіл, а вона становить цілу миску вареної стрючкуватої жовтої перчиці (Н.-Лев., III, 1956, 253); Становий трохи промовчав, потім духом вимчав цілу склянку міцного та солодкого чаю з ромом (Мирний, IV, 1955, 349); // Який не був у користуванні, не початий. Олена, як істинна полтавчанка, образилася з того, що гість не скористався із її гостинності і все печене й варене так і залишилося на столі цілим (Тют., Вир, 1964, 103); — Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину. — Хлібину чи хліба? — здивувався Данило. — Цілу хлібину, не почату,— поморщився Левко, дивуючись, як і цього не може второпати брат (Стельмах, І, 1962, 557); // У повному складі, без винятку. Як ось Латин сказав послам: — Скажіте вашому Енею, Латин із цілою сім’єю, Крий боже, як всі раді вам (Котл., І, 1952, 173); Вже сонце давненько зайшло, вже дівки видоїли корови, вже повечеряли, ціле село пішло спати, а Микола все не приходив (Март., Тв., 1954, 168); Поява Косинського з цілими двома полками свіжих сил уже вирішувала справу бою (Ле, Україна, 1940, 82); // Весь від початку до кінця (про певний проміжок насу). Галю, серце, рибко моя, Що мені казати, Хотів би я тебе одну Цілий вік кохати (Укр.. лір. пісні, 1958, 130); [Олеся (читає):] Цілу осінь переносив я на пристані мішки, сіль, рибу (Кроп., II, 1958, 301); — Нам один морочив голову цілий рік, доки розкусили, що він і в коногони не годиться (Панч, Синів… 1959, 10); Ніхто, либонь, ще не мав такої пригоди, але що ж ти вдієш, коли сонце припікає, як скажене, а йти ще цілого півдня (Загреб., Шепіт, 1966, 71); // Узятий повністю (про предмети, явища, простір і т. ін.). На другий день Семен знав цілу азбуку (Коцюб., І, 1955, 100); Дрантивим голосом цілу коляду відколядувала [баба] (Стеф., І, 1949, 87); Цілий дрогобицький ринок повний був народу (Фр., IV, 1950, 471); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою (Мирний, І, 1949, 331); Мати радила Романові шукати молодої смирної удови. Але в цілих Терешках не знайшлося такої удови (Н.-Лев., VI, 1966, 418); Три вершники виїхали на шлях, мати лишилася сама біля плуга, сама-самісінька на цілому світі (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 20); Й наш прапор тоді зацвіте, зашумить в огнях над цілою землею (Сос., І, 1957, 457): // діал. Увесь (про людину). —А-а-а… Сади? Стави?.. В теплій хаті сидиш? А я мокрий цілий, від твого чоловіка тікаючи? (Хотк., II, 1966, 252); Невидимий огонь, що горів у його серці, зогрівав його цілого, як добра груба (Мак., Вибр., 1954, 185); // у сполуч. з ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін. — О, та ти ціла шельма у мужичій шкурі,— казали очі панів, що зібралися коло Лошакова. — Знає, кому що сказать (Мирний, III, 1954, 283); Хоч і молодий був [Артем] на літа, а на зріст уже цілий парубок: у батька вдався — рослявий і на лиці змужнів (Головко, II, 1957, 401); // Указує на величину, значність чого-небудь: а) при кількісних позначеннях. Давня Чіпчина гадка справдилась. Тепер уже не одна тісна хата з сіньми, а цілих три (Мирний, І, 1949, 367); Зіб’ються [дітки] нишком собі в куточок. Глянуть в віконце, заплачуть гірко, На столі часом хоча б шматочок, А їх до того цілих п’ятірко… (Граб., І, 1959, 332); А суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п’ять годин тривала судова нарада (Головко, II, 1957 185); б) при позначенні сукупності яких-небудь предметів, істот, дій. За гай скотилось сонце ясне, Хмарок рожевих цілий рій В безодні синій тане, гасне, Мов злотосяйне пасмо мрій (Стар., Вибр., 1959, 5); В цілому ряді оповідань.. Франко змалював нам широкі і страшні картини життя робітників (Коцюб., III, 1956, 37); Разом із продуктами до нас привозили цілі вози граматок (Ю. Янов., II, 1958, 102); Коли повернувся [Ант], в руках у нього був цілий жмут комишевого й березового пруття, різні залізця (Скл., Святослав, 1959, 8); Від людського життя і навіть від життя цілих поколінь людей залишається на землі тільки прекрасне (Довж., І, 1958, 95); Делегати з’їзду вже протягом кількох днів,— по залізниці, кіньми,— з’їздились цілими групами (Головко, II, 1957, 432); В попередні історичні епохи ми знаходимо майже скрізь цілковите розчленування суспільства на різні стани,— цілу градацію різних суспільних становищ (Комун. маніф., 1947, 14); в) при позначенні складності змісту чого-небудь. — Микита давно помер. Вже й поле його продали сини. — Кому продали? — Тут ціла історія була (Коцюб., II, 1955, 278); Сідло це Гнат конфіскував у куркуля на хуторах і розповідав про нього цілі легенди (Тют., Вир, 1964, 32); Неспокій заповзав йому в душу, не чув себе безпечним і в рідній хаті. Лишав гори в старім порядку, а тепер от ціла нова організація (Хотк., II, 1966, 110).

&́9671; Від (од) ці́лого се́рця, діал.— те саме, що Від (од) щи́рого се́рця (див. щи́рий). Сподіваюся, що цей лист застане Вас у Петербурзі, хоча од цілого серця бажаю, щоб Ви швидше вирвались на лоно природи і спочили за літо (Коцюб., III, 1956, 357); З ці́лої си́ли, діал.— з усіх сил, щосили. Олекса свиснув з цілої сили, і в тій же хвилі роздалося кругом із гущавини п’ять таких самих свистів (Фр., VIII, 1952, 153); На ці́лий па́лець (лі́коть, арши́н, са́жень і т. ін.)— уживається для вираження значності розміру, величини чогось. — Давай ще півкварти! — крикнув Микола. Шинкар налив півкварти і не долив на цілий палець (Н.-Лев., II, 1956, 259); Здавалося, кошовий виріс на цілий аршин (Довж., І, 1958, 238); Малого Муху десь зовсім були затерли в гущі, але цибатий Невкипілий, на цілу голову в натовпі вищий за всіх, кумедно, як чорногуз, хитав головою (Головко, II, 1957, 220); На ці́лі гру́ди — на повну силу. Він набив люльку, сів на призьбу і на цілі груди дихнув холодним нічним повітрям (Коцюб., І, 1955, 265); Прилягти́ ці́лим се́рцем див. приляга́ти; Ці́ла ві́чність див. ві́чність; Ці́ле життя́; Ці́лий вік — те саме, що Ці́ла ві́чність (див. ві́чність). Кого не візьме [Харон], як затнеться, Тому сидіти доведеться, Гляди — і цілий, може, вік (Котл., І, 1952, 131); — Коли б тобі щаслива доля,— Сказав ласкаво чоловік,— Дала шматок такого поля — Ти б, синку, сіяв цілий вік! (Гл., Вибр., 1951, 200); [Аркадій:] Важко, Лідо, бо кожне слово, кожна хвилина сьогодні — це ціле життя… (Корн., І, 1955, 140); Ці́лими годи́нами (дня́ми, рока́ми і т. ін.), Ці́лі годи́ни (дні, ро́ки і т. ін.) — протягом усього зазначеного часу. Там [коло річки] він цілими годинами любить сидіти (Фр., І, 1955, 232); Бійці скучали за сонцем. Бачили його давно-давно… Цілими днями — вітри, дощі, тумани (Гончар, III, 1959, 208); —А моя [дівчина] цілі вечори мовчить, хоч би тобі слово, чекає, що я скажу (Стельмах, II, 1962, 354); Ці́лим ско́пом див. скоп.

2. Не пошкоджений, не попсований, не зруйнований (про предмети). — А воно було б дуже добре розкопати возвіз та ще так трошки навскоси.. От і вози були б цілі (Н.-Лев., II, 1956, 269); Потроху очі звикли, і я побачила звичайну картину: столи, облиті вином та горілкою скатерті, пляшки цілі й побиті, порожні й повні, всяка їжа, шматки м’яса на столах і долі (Хотк., І, 1966, 65); Хата хоч старенька, та чепурна, біла,— видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла (Мирний, І, 1949, 129); [Левіт:] А святий жертовник? Стоїть він цілий. [Тірца:] Тільки без жертов (Л. Укр., II, 1951, 158); На розі, де погоріла вулиця вибігала на базарний майдан, стояв перший мурований дім. Він стояв цілий, незгорілий (Смолич, II, 1958, 40); // Не зношений, не драний (про одяг, взуття і т. ін.). [Іван:] У кого б же це мені позичити на сватання цілу свиту (Кроп., І, 1958, 98); Сторгував я за десять корон ціле вбрання, заплатив, ..іду додому (Март., Тв., 1954, 206); Як в село вже дістались, всилу-силу волочив [Давид] ноги. Та й не ноги були то: в цілих чоботях виходив з дому, а то вже самі халяви теліпалися на ногах (Головко, II, 1957, 179); // Який зберігся, залишився. Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був (Укр.. присл.., 1963, 63); Хазяїн ускочив у лавку… слава тобі, господи! усе ціле, усе благополучно! (Кв.-Осн., II, 1956, 407); — Ні, не бійся, Доле мила! — Каже Старець. — Торба ціла (Гл., Байки.., 1959, 191).

&́9671; Ці́лий і непошко́джений — який не зазнав пошкоджень (про предмети). Нагло, з-за повороту колії за блокпостом, з хмари диму, пари і куряви він [панцирник] з’явився сам — повним ходом він линув до станції, цілий і непошкоджений (Смолич, III, 1959, 39); Ці́лий-цілі́сінький— зовсім не початий, не пошкоджений. «Треба й собі лишити хоч кавалочок, бо не буду мати з чим вернутися додому»,— подумав бідняк і зазирнув у тайстру. А там коржик був цілий-цілісінький (Казки Буковини.., 1968, 154); Прокинувсь [Яшко] —справді плаче. І в тілі холод такий, бо розкритий лежав. Глянув хапливо набік та аж усміхнувся, радісний: клітка стояла ціла-цілісінька (Головко, І, 1957, 130).

3. Не покалічений, не поранений, здоровий. Покотилися [коноводи] вниз у яр.. Не чули, що й забилися, хоч гупнувся кожен здорово. Але були цілі, нічого не поламали собі (Гр., II, 1963, 295); — Чого це ти так розкричався?..— Гляди лишень, козаче, щоб з цілим язиком додому вернувся (Мирний, І, 1949, 394); — Як рука? Кістка ціла? — Здається (Головко, II, 1957, 632); Тимко не став чекати, пішов шукати санітарів..— Нічого страшного,— сказав один з них,— черепок цілий,— і навернув Тимкові на голову білу чалму (Тют., Вир, 1964, 497); // Живий, не вбитий. Кругом Пісок тільки й чутки, що про лихі вчинки.. Скрізь піднявся струс; кожен, лягаючи, просив бога, щоб цілому встати (Мирний, І, 1949, 326); Не здивувався [Микола], коли вовки втекли, знав тільки одне: живий, врятований, цілий! (Загреб., Шепіт, 1966, 16); — Та й чого ж ти її [медалі] не носиш? — Коли б то вона в мене була, то носив би, а то фінський снайпер кулею відбив.— Ха-ха! Медаль відбив, а ти цілим зостався? Ну й брешеш ти, Охріме! (Тют., Вир, 1964, 261).

&́9671; Голова́ ці́ла в кого — живий, не вбитий хтось. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах (П. Куліш, Вибр., 1969, 104); Живи́й та ці́лий; Ці́лий і здоро́вий; Ці́лий і неушко́джений — перебуває в доброму здоров’ї; не вбитий, живий. Не міг він умом знести, яким дивом дивним він живий та цілий вискочив… (Вовчок, І, 1955, 333); — Люди добрі, гетьте звідсіля живі та цілі, а то буде з вами те, що з комишником! (Барв., Опов.., 1902, 153); Він все терпить.. Зо всього виходить цілий і здоровий (Л. Укр., III, 1952, 729); Після того, як атомні випробування в океані було припинено і від сина прийшла уже з радянського порту радіограма, що він цілий і неушкоджений,— мати мовби ожила, душа їй стала на місце (Гончар, Тронка, 1963, 196); Зу́би ці́лі в кого; Чупри́на ці́ла в кого — хто-небудь залишився неушкодженим. — Бийте двері!..— кричить голова.— В’яжіть його, злодюгу! — Уразила така мова Чіпку. — Ану, бий-бий… чи зуби будуть цілі? (Мирний, І, 1949, 289); — Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб і в тебе була ціла чуприна (Н.-Лев., II, 1956, 298); По́ки [ще] ці́лий — доки ще є можливість залишитися неушкодженим. — Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Гл., Вибр., 1951, 26); — Вогонь на мене!..— кричав Орлюк..— Даємо! Тікай, поки цілий! — закричав у телефон старший сержант сибіряк Дубровін.. —Вогонь! (Довж., І, 1958, 286).

4. Який не пропав, не зник. — Товариші, нас продають! — Та не продадуть, цілі будете. Хто вас купить, таких голодранців? — почувся з тамбура класного вагона веселий голос Боженка (Довж., І, 1958, 203).

5. Який відзначається єдністю, цілісністю. З різних об’явів їх любові до героїнь.. можна було скласти одну велику і цілу мою любов до тебе (Л. Укр., III, 1952, 690); // у знач. ім. ці́ле, лого, с. Сукупність чого-небудь як щось єдине. Там, усередині, щось ворушилось. Давнє, забуте і неприємне, засипане грузом новіших подій, останніх вражінь. Робив [Лазар] розкопки, порпався, збирав окремі дрібниці, складав докупи і намагався зліпити ціле. Все, як воно було (Коцюб., II, 1955, 192); Бойові порядки військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле, побудоване з-біса мудро (Гончар, III, 1959, 413).

В ці́ло́му: а) у всій сукупності. В цілому припадає на роботу щонайбільше 4-5, а частіше 3 години на день,— се ж небагато? (Л. Укр., V, 1956, 339); Дружба народів.. характерна для нашого письменницького Союзу в цілому, характерна і для окремих національних письменницьких спілок (Рильський, IX, 1962, 17); б) взагалі, не торкаючись окремих деталей. Стосунки між ними в цілому залишались добросусідськими (Гончар, III, 1959, 331); Загало́м і в ці́ло́му— взагалі, не торкаючись окремих деталей. Загалом і в цілому можна сказати, що з ухильності в питанні про відношення пролетарської революції до держави, ухильності, яка вигідна для опортунізму і живила його, випливло перекручення марксизму і цілковите опошлення його (Ленін, 33, 1973, 98).

6. Схожий на що-небудь за своїм значенням, важливістю. Червоніло ціле море колосків пшениці (Коцюб., І, 1955, 17); Була в мені ціла буря (Тудор, Народження, 1941, 160); У далекій погаслій кузні ясно впізнав [юнак] останній спалах рожевого заходу, і цілим вітром тихих радощів житейських подуло на нього звідтіль (Вас., II, 1959, 28); В крайнім кутку сталася ціла драма. Зайшла з того, що жебрачка зачала дорікати своєму сусідові багатством (Хотк., II, 1966, 65); А що вже до мишей, то з цим було ціле нещастя. Кому не відомо, якої шкоди завдають оті маленькі сірі створіння (Ю. Янов., І, 1954, 109); Виросла вона в лісовому хуторі.., де поява нового чоловіка була цілою подією (Стельмах, І, 1962, 321); // розм. Те саме, що спра́вжній 2. Моя девіза [мій девіз]: йти за віком І бути цілим чоловіком! (Вороний, Вибр., 1959, 56).

7. мат. Який не містить дробу. Ціла величина; Ціле число; // у знач. ім. ці́ле, лого, с. Число, яке не містить дробу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 228.