Про УКРЛІТ.ORG

убивати

УБИВА́ТИ1 (ВБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ), уб’ю́, уб’є́ш, док., перех.

1. Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти. [Поліксена:] Ахіллес тоді зовсім не знав, кого він убивав (Л. Укр., II, 1951, 258); Вбиває [бусел] гадюку одним ударом (Мал., І, 1956, 279); Не громом праведним, святим Тебе [Нерон] уб’ють, Ножем тупим Тебе заріжуть, мов собаку, Уб’ють обухом (Шевч., II, 1953, 276); Колись,.. коли ховали Уліба й Воїка, біля могили вбивали й кидали на дно ще й коня, але зараз всі про це забули (Скл., Святослав, 1959, 22); — А по-друге,Яресько підвищив голос,є директива Леніна: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест! (Гончар, II, 1959, 66); // безос. Його убило. А листи йому все йдуть… Дружина пише… (Сос., II, 1958, 291); — За гроші його зарізано чи, може, за худобу? — питали вони, не зодягаючи шапок.Деревом убило,похмуро відповідали троянівці (Тют., Вир, 1964, 153); // Колоти, бити на м’ясо (худобу, свійську птицю і т. ін.). Жреці молитви зачитали, Олимпським в жертву убивали Цапів, баранів, поросят (Котл., І, 1952, 282); Чіпка на поминки [Явдохи] заколов свиню, зарізав три овечки, убив великого бузівка (Мирний, І, 1949, 405); // Припиняти життєдіяльність живих клітин, тканин, органів, мікроорганізмів і т. ін. Потрібен був форсований рецепт, щоб за одним махом убити прокляту заразу [коросту] (Минко, Моя Минківка, 1962, 69); У визначених дозах радіоактивне опромінення здатне вбивати мікроорганізми (Веч. Київ, 19.XI 1968, 3); Дбаємо і про підготовку насіння, прогріваємо його на сонці, щоб підвищити енергію схожості та убити грибкові захворювання (Хлібороб Укр., 3, 1969, 6).

◊ Бог мене́ вбий; Хай мене́ бог (грім) уб’є́ — вислів на означення клятви, запевнення в чому-небудь. Бог мене вбий! «А гріх так божиться!.. а як уб’є?» (Номис, 1864, № 6765); Убива́ти (уби́ти) двох зайці́в (два за́йці) див. за́єць; Уби́ти ма́ло кого — вираз обурення з приводу якогось вчинку, чиєїсь, поведінки [Юда:] Ні, не простив [Мессія]! Я пригадав — він докорив мені. [Прочанин (перекривляє, з огидою):] «Він докорив!» — Тебе убити мало! (Л. Укр., III, 1952, 144); Уби́ти [до́бру] грі́нку див. грі́нка; Уби́ти му́ху (чмеля́) — випити вина, горілки; Хоч уби́й (уби́йте) — вислів на запевнення про нерозуміння чогось, свою необізнаність в чому-небудь або про невміння чи неможливість що-небудь зробити. Показував мені дядько лист Ок[уневського], хоч убийте, нічого не розумію (Л. Укр., V, 1956, 162); — Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий. Так до півночі провалявся (Тют., Вир, 1964, 105).

2. Доводити до перевтоми, знесилення, виснаження. Трудно стало старенькій по людях жити. Бо на свойому [своєму] господарстві може б і заснула, а тут по п’ять раз уночі схоплюється, чи не отелилась на морозі корівка. Сама себе вбивала, щоб догодити чужій хаті (Барв., Опов.., 1902, 371); Багато, особливо жінок, постять страшно, декотрі і слабі постять і тим чином вбивають себе (Стеф., II, 1953, 55); За цілий день отак уб’єш у лісі ноги, Що й заяць [заєць] той того, повір, не варт (Стельмах, Жито.., 1954, 135); // Завдавати непоправної шкоди надмірною працею, перебуванням у важких умовах і т. ін. (здоров’ю, материнству і т. ін.). Страшно, коли у квітневій воді, що небом і райдугою розплітається, дівчата, мочачи коноплі економії, вбивають своє здоров’я, дівоцтво і материнство (Стельмах, I, 1962, 200).

3. тільки недок., розм. З силою бити кого-небудь. Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ, прибивав кілком за косу до лави та бив… (Фр., І, 1955, 58).

4. перен. Дуже засмучувати, завдавати великого душевного болю. [Наталка:] Посватана… Що ж робить, не можна більше сопротивлятися матері.Я і так спільно одвильовалася [відкручувалася] і всякий раз убивала її своїм одказом (Котл., II, 1953, 35); [Писар:] Покажіть вірші, я зараз наведу критику. [Галя:] Тільки не дуже гостру, якщо вірші погані, не вбивайте поета відразу (Сам., II, 1958, 146); — Ні, ні, ні, я не сумніваюся,пристрасно скликнула молода дівчина,сама тінь сумніву убила би мене (Фр., II, 1950, 71); — І ти не можеш заспокоїтись? — Віриш, убив він мене, цілий тиждень не спатиму (Ю. Янов., II, 1958, 120).

5. перен. Призводити до занепаду, зникнення чого-небудь. Як сміючись ти вбивала Чистую любов мою, Чи ти знала, що вбиваєш Все, чим в світі я жию [живу]? (Фр., XI, 1952, 16); Капіталістичне оточення здатне тільки вбивати народні таланти (Козл., Відродження.., 1950, 81); [Андромаха:] Ти одібрала Гектару одвагу, зламала дух зловісними речами, убила віру й певність (Л. Укр., II, 1951, 264); — Необережне втручання загубить усю справу. Ми уб’ємо їхню ініціативу, охолодимо їх… (Мокр., Острів.., 1961, 45).

6. перен., розм. Марно витрачати, губити (час, життя, сили і т. ін.). На цих алеях стільки мріялось, стільки думалось людьми, що на милицях, на протезах, з перебинтованими руками змушені були тут «убивати дорогий час» (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 36); На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл. От і все. Захотілося Тому Самому, одному убити свій вік (Драч, Поезії, 1967, 76); // Маючи надмір часу, намагатися заповнити його якою-небудь дією, заняттям. Де дітися? Як убити час? А піду до Мартина (Тесл., З книги життя, 1949, 87); Наробили з паперу фігур і граємо в шахи. А що ж? Треба ж якось убити час (Кол., На фронті.., 1959, 122).

7. Ударяючи, робити щільнішим, твердішим; ущільнювати. Потім скоро закинув [Прокіп] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив так, що і сліду годі було найти (Фр., VIII, 1952, 294); // тільки док. Протоптати, прокласти (стежку, дорогу). — Я до тебе не ходила, Ти до мене сам ходив; Ти до мене, молодої, Чорну стежечку убив (Чуб., V, 1874, 326).

УБИВА́ТИ2 див. вбива́ти1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 352 - 353.

вгору