ТЮЛЕ́ННИК, а, ч. Той, хто займається полюванням на тюленів (див. тюле́нь 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 333.