ТОЧИ́ТИСЯ1, то́читься, недок.
1. Довго тривати, продовжуватися, тягтися (про дію в часі). А він і очей з неї не зведе, — аж спотикається на ході. Гульба точилась до самого світу (Вовчок, І, 1955, 116); — Вже, мабуть, з півгодини точиться стрілянина. Не одірвуться, видно, ніяк од погоні (Головко, II, 1957, 574); Суперечка про те, чи обертається Земля навколо Сонця, чи, навпаки, Сонце навколо Землі, — точилася понад тисячу років і розв’язана була в XVI сторіччі відкриттями Коперника (Знання.., 1, 1966, 4); // Проходити, протікати певним чином (звичайно про процес, проміжок часу). Життя точилось своєю чергою і мов тікали од нього вгору стрункі мінарети, що підпирали блакитну баню, як мармурові колони (Коцюб., II, 1955, 159); Прощайте ж ви, ріднесенькі краї, Осяяні, оздоблені красою, Де в боротьбі точились дні мої, Де ворог наш знущався наді мною… (Стар., Поет. тв., 1958, 196).
2. Те саме, що відбува́тися 1. У світі точиться непримиренна боротьба двох ідеологій: соціалістичної і буржуазної (Ком. Укр., 5, 1963, 4); Між сучасними російськими перекладачами точиться дискусія, як відтворювати умовно звану силабічну частину віршової спадщини Шевченка (Рильський, IX, 1962, 75); Місто на Міусі, за яке два дні і дві ночі точився жорстокий бій, було взято на світанні 23 липня 1943 року (Дор., Не повтори.., 1968, 11); Точилися жорстокі війни — князь Ігор кілька разів ходив на Царгород (Скл., Святослав, 1959, 95); І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6).
Розмо́ва то́читься (точи́лася) див. розмо́ва.
3. розм. Те саме, що зато́чуватися2 1. Вона [голова] йому закрутиться, то він так і точиться (Кв.-Осн., II, 1956, 293); [Д. Жуан:] Де я? мене нема… (Точиться од свічада вбік до стіни і притуляється до неї плечима) (Л. Укр., III, 1952, 413); — Іде конем Гаврило — черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затяг коня, що аж точиться… (Горд., Дівчина.., 1954, 285); Аж тоді, як сідав сам [Мілокостов], помітив, що точиться, немов п’яний, і в очах чорні плями пропливають (Ле, Мої листи, 1945, 101); // рідко. Повільно посуватися назад. На гору.. йде «Мармурин поїзд». Він пихкає парою, пнеться, але йде, не зупиняється, не точиться назад (Чорн., Визвол. земля, 1950, 55); [Марійка:] Такі руїни… жах!.. [Оксана:] Мені страшно!.. Тут задавити може… [Клава:] Ой мамуню… (І всі злякано точаться назад) (Баш, П’єси, 1958, 76).
4. діал. Котитися (у 1 знач.). Точилися вози з гори (Сл. Гр.); * У порівн. Здавалося, що вона не йшла, а неначе точилася, така дрібна й легка була у неї похода (Л. Укр., III, 1952, 712).
5. Пас. до точи́ти1 1-3. Раз зробив коваль сокиру В чародійську, дивну хвилю.. Ще точилась на точилі, А вже рвалась — самостійно Проявиться в повній силі, — Свого майстра цюк в коліно! (Фр., XIII, 1954, 238).
ТОЧИ́ТИСЯ2, то́читься, недок. Те саме, що текти́ 1, 2. Попоходили укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Вовчок, І, 1955, 194); І вдруге римська кров точилася червона Під мурами Філіпп (Зеров, Вибр., 1966, 213); Відрадна прохолода точилась на землю з далеких верховин Ала-Тау (Вітч., 7, 1947, 117); // Витікати (у 1 знач.). Прийшла до берези, сік точиться, пити хочу, та й не п’ю (Барв., Опов.., 1902, 73); Всі пішли до заводу, де точився з бака спирт (Шиян, Партиз. край, 1946, 68).
ТОЧИ́ТИСЯ3, то́читься, недок., розм. Просіюватися, очищатися на решеті, ситі (про зерно, сипкі речовини). — Не із суржику [шишки] ліпили.. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, Поки чистая, як сонце, й світла становилась (Укр. поети-романтики.., 1968, 565).
◊ То́читься, як че́рез (крізь) ре́шето — поступово зникає (про майно, багатство і т. ін.). Посесорове добро точилось, як через решето (Н.-Лев., II, 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 215.