ТОРІ́ШНІЙ, я, є.

1. Стос. до минулого року. Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Греб., І, 1957, 75); Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої (Рильський, III, 1961, 178); // Який був, відбувся, трапився минулого року. Переможці торішніх змагань відкривають спартакіаду (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 86); — Торішня дискусія ще більше переконала мене, що саме я маю рацію (Шовк., Інженери, 1948, 55); // Який зберігся, залишився від минулого року. Приходила весна.. Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Гр., II, 1963, 477); В печі палали торішні головки соняшника (Перв., Дикий мед, 1963, 451).

◊ Боя́тися, як торі́шнього сні́гу див. сніг; Було́ (бу́де, є) [сті́льки] ко́ри́сті (поті́хи і т. ін.), як із торі́шнього сні́гу див. сніг; Потрі́бний (потрі́бен), як торі́шній сніг див. потрі́бний.

2. у знач. ім. торі́шнє, нього, с. Те, що було, відбувалося в минулому році. Лікар знаходить, що легке моє [легеня моя] статкує,.. що против торішнього багато ліпше (Л. Укр., V, 1956, 427); До Давида [Гнида] лисицею: «Значить, свіженького, Давиде, змелемо?» Зняв мішки той. «Вже ж не торішнє» (Головко, II, 1957, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 204.