ТОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., спец.

1. Поліпшувати функціональний стан органів, тканин і т. ін. живого організму. Збудження дихання, кровообігу і загального обміну речовин у зв’язку з гімнастикою діє підбадьорливо, тонізує організм (Фіз. вихов.., 1954, 41); Він [неоцид] тонізує весь організм у цілому (Наука.., 2, 1960, 40); // перен. Підвищувати життєвий тонус, підбадьорювати.

2. Робити тонічним, наближати до тонічного (вірш) (див. тоні́чний 2). Зберігаючи рівноскладовість, Сковорода вносить у вірш [«Всякому городу нрав и права»] певні елементи новаторства, тонізуючи його, наближаючи до дактиля (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 187.