ТОНКИ́Й, а́, е́.

1. Який має невелику, незначну товщину; протилежне товстий (у 1 знач.). А зелено й пахучо, й свіжо! З липового зруба молоді паросточки пустились, вигналась високо береза, і шелестить осика тонким листом (Вовчок, І, 1955, 100); Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна (Л. Укр., III, 1952, 193); — Ми як форсували Дунай взимку, по тонкій кризі, то доводилось за руки братися, чоловік по двадцять (Гончар, III, 1959, 347); Біля скронь, з-під її [дівчини] тонкої шкіри, просвічувався голубий прожилок (Томч., Готель.., 1960, 6); // Зробл., вигот. із нетовстого, нецупкого матеріалу. І голову йому змила, І ноги умила, І в сорочці тонкій білій За стіл посадила (Шевч., II, 1963, 341); О. Хведор зареготався, аж канапа задвигтіла на хисткому тонкому помості (Н.-Лев., І, 1956, 120); Тонкі дверцята не витримали розбурханої стихії дитячої цікавості (Донч., VI, 1957, 15); // перен. Не густий, з невеликою щільністю, прозорий. Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися, поле і гай у серпанки тонкі повилися (Л. Укр., І, 1951, 251); Був вогкий день, немовби талий, Коли, прорвавши млу тонку, Чирки і крижні налітали На грізний Каспій під Баку (Рильський, III, 1961, 255); Звідусюди залунав шум і регіт. В тонкому срібному тумані мелькали дівчата, легкі, ніби тіні; намисто, дукати блищали на їхніх шиях (Полт., Повість.., 1960, 310).

2. Який має невеликий, незначний діаметр поперечного перерізу, малий в обхваті; протилежне товстий (у 2 знач.). — Плавай, плавай, лебедонько, По синєму [синьому] морю, Рости, рости, тополенько, Все вгору, та вгору! Рости тонка та висока До самої хмари, Спитай бога, чи діжду я, Чи не діжду пари? (Шевч., І, 1963, 59); Почала [Оксана] прясти — аж хурчить веретено, а вона нитку виводить, тонку та довгу, а тут пісеньки-весняночки співа (Кв.-Осн., II, 1956, 424); Сонце вже заходило,.. а Черниш все ще не досягнув гребеня. Тонкий, міцний канат, що спускався від нього [Черниша], вже кінчився, і його мусили доточувати іншим (Гончар, III, 1959, 101); Сів [Ант] біля вогнища, взяв ніж, заходився, готуючи стріли, стругати пруття; на один, тонкий, кінець кожного прутика насаджував жолобчасте залізце з вістрям, на другому робив вирізку або доточував костяний зуб (Скл., Святослав, 1959, 8); // Не повний, вузький у кості (про людину, її стан, частини тіла). Лаврін обняв її тонкий стан, і вона схилила йому на плече голову, заквітчану маком (Н.-Лев., II, 1956, 312); З другого боку стояв другий полковник — невеличкий, увесь висохлий. Показуючи жваво тонкою рукою, він оддавав накази (Довж., І, 1958, 249); Я бачу тонкі пальці рук надзвичайної краси (Ю. Янов., II, 1958, 128); Високий [Тимко], тонкий, з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі (Тют., Вир, 1964, 6).

∆ Тонка́ ки́шка, анат. — частина кишкового каналу людини й хребетних тварин, розташована між шлунком і товстою кишкою.

◊ Ки́шка тонка́ див. ки́шка; На тонку́ пря́сти див. пря́сти¹.

3. Невеликий завширшки, вузький. Повний місяць освічував бліде обличчя з тонким чорним вусом, широко розкриті, блискучі очі та розкуйовджене волосся (Коцюб., І, 1955, 25); Вся юрба людей розтягнулася в довгу стрічку, потім стрічка посередині робилась усе тонша й тонша і розірвалась (Вас., І, 1959, 116); Які тонкі й тривожні брови, а щоки, як сумний нарцис… (Сос., І, 1957, 312); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело.., обабіч нього зеленим пушком кучерявилась дрібненька і напрочуд тонка травиця, для якої і краплина роси була вагою (Стельмах, II, 1962, 144); Він дратувався тонкими смугами, квадратами та клинами полів, що, здавалось, немовби ковдри, були приштопані до гірських схилів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 164); // Не широкий, не грубий, гарно окреслений (про риси обличчя). Було, як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледве дишемо (Вовчок, І, 1955, 182); Прийде нечутно біла сестра з тонким профілем і покладе руки на гаряче чоло. — Спіть уже! (Головко, II, 1957, 167); Чорні кучері, підібрані під білу хустину, тонкі, мов виточені риси обличчя.. робили цю дівчину дуже привабливою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 20); Його струнка вичепурена постать і тонке усміхнене обличчя виявляло послужливість і добрий.. настрій (Добр., Очак. розмир, 1965, 7).

4. Який складається з дрібних або дуже дрібних, ледве помітних часточок. На вулиці було страшенно гаряче; тонкий, пухкий, білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Л. Укр., III, 1952, 604); Білий мішок з мукою важко розсівся коло буфета,.. і в широкому промінні сонця крутився борошняний тонкий пилок (Коцюб., II, 1955, 359); Ти [джміль] по житах літаєш тонким пилом, Запліднюючи теплі колоски (Рильський, І, 1960, 265).

∆ Тонки́й поме́л — спосіб виготовлення борошна, в результаті якого одержують масу з дуже дрібних часточок. Борошно тонкого помелу.

5. Високий за звучанням (про голос, звук). Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Мирний, IV, 1955, 232); Почувши домівку, коні заржали. Високим, тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (Тич., І, 1957, 245); Офіцер подавав команду, і голос його був тонкий і сердитий (Тют., Вир, 1964, 533); Було жарко й задушливо, як перед дощем. І, незважаючи на пекельний гуркіт, вухо вловлювало тонке, пронизливе дзижчання комарів (Коз., Гарячі руки, 1960, 144); Тонкий дзвінок утретє дзенька… Завіса вгору відплива… (Гонч., Вибр., 1959, 363).

6. Приємний своєю вишуканістю, не різкий, ніжний (про запах, колір, смак чого-небудь). В кімнатці, у килими вбраній, Там пахощі милі, тонкі, Там люба мене дожидає (Л. Укр., IV, 1954, 90); Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (Панч, Гомон. Україна, 1954, 267); Запашні величезні яблука південних сортів сповнюють повітря тонкими пахощами лікеру (Гончар, III, 1959, 128); Їй просто хочеться отак сидіти поряд з капітаном, слухати його тиху мову, відчувати тонкий запах парфумів (Гончар, Тронка, 1963, 157); Її [Марії] не спустошена ні роками, ні злиднями уява находить і тонкі барви, і світанкову щедрість на розлогих нивах, де поруч спочивають і перепілка і сонце (Стельмах, І, 1962, 226); // Який має приємний смак (про їжу). Колись по книзі цій, Що назву Кухаря Довершеного їй Дотепно надано, — вечерю зготували, Що папа сам Урбан і всі з ним кардинали Для Осолинського добрати не могли За тонкі ласощі належної хвали (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 280); // Добре розвинений, здатний відчути й належно оцінити справжню красу, естетичну вартість чого-небудь. Неначе картини, призначені для всього замку, зібрано сюди, щоб засліпити гостя тонким смаком господаря (Ле, Наливайко, 1957, 30); Вона добре малювала, мала тонкий художній смак, розуміла все прекрасне (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 270); За багато років його захоплення літературою у нього виробився добрий смак, висока вимогливість, тонке почуття красивого (Дмит., Розлука, 1957, 206); // Вишуканий, витончений (про виховання, манеру поведінки, розмову і т. ін.); // Не грубий, не прямолінійний, уміло завуальований (про гумор, іронію, дотеп і т. ін.). Ти ще спізнав його веселість пустотливу І лестощі тонкі, земних богів поживу (Зеров, Вибр., 1966, 393); — Я ж ото вчора, як ви прийшли, ще вночі її [спідницю] витріпала, а сьогодні раненько попідшивала та й повісила; вже ж у мене все в порядку буде. — Тонкий натяк, — шепнула мені панночка (Л. Укр., III, 1952, 602); Письменник [П. Панч] володіє майстерністю мовної характеристики негативних образів, умінням через тонку іронію розкрити їх внутрішню суть (Рад. літ-во, 1, 1963, 21); Я був зачарований культурністю, тонкими дотепами і тою особливою простотою майора, що буває у неабияких натур (Багмут, Записки.., 1961, 77).

7. Здатний глибоко розуміти приховані, не відразу помітні деталі чого-небудь; досконалий. Відмінний хірург, тонкий і вдумливий дослідник, — інших думок про нього не було ні в кого (Шовк., Людина.., 1962, 299); Никодим Онуфрійович захоплено подивився на сина: чорт забирай, він ніколи не думав, що його Сашунька такий тонкий дипломат (Смолич, Світанок.., 1953, 617); Черкашину було прикро, що його не почує старик — тонкий знавець музики (Дмит., Розлука, 1957, 226); // Якому доступне відчуття прихованих, не відразу помітних деталей. Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією, добра, незвичайно любляча, здатна на саможертву, особливо для мене, якого дуже любить (Коцюб., III, 1956, 286); — Петро Артемович за складом натури своєї — художник тонкого і глибокого сприймання (Вол., Озеро.., 1959, 30); // Гострий, проникливий (про розум, мислення і т. ін.). Настуся своїм тонким здогадом та міркуванням одразу втямила цю всю дядинину комедію (Н.-Лев., IV, 1956, 237); [Кассандра:] Гелене, торкнувся ти до виразки палкої, але стерплю одважно, хочу щиро порадитись тебе [з тобою], — ти наймудріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум у тебе, як вогонь (Л. Укр., II, 1951, 294); // Такий, в якому проявляється глибоке розуміння чого-небудь, спостережливість, проникнення в приховані деталі. Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової, або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок..? (Мирний, V, 1955, 383); В тих оповіданнях [«Бориславські оповідання» I. Франка].. проходять живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Коцюб., III, 1956, 38); Я не збираюся давати характеристику всій творчості поета [М. Рильського] — ..тонкій і багатобарвній, але хочу відзначити її життєву стійкість, її органічний зв’язок з життям (Мал., Думки.., 1959, 12).

8. Якому притаманна здатність швидко й легко розбиратися в людських стосунках, бути особливо чутливим до різних проявів чийогось ставлення і делікатним у ставленні до інших. Женя — розумна, тонка, чуйна до найменшої фальшивої нотки (Мур., Свіже повітря.., 1962, 186); // Який має гарні манери, чемний, ввічливий. Він є тонкий, тактовний мужчина, чоловік науки й праці (Коб., III, 1956, 324).

◊ Тонки́й на сльо́зи — який плаче з будь-якого приводу; плаксивий. [Xаїм:] Вельможний пан тонкий на сльози (Кроп., V, 1959, 274).

9. Дуже чутливий, який сприймає найменші, ледве відчутні подразнення (про нюх, слух, зір і т. ін.). Мав він [Денис] такий тонкий нюх, що по запаху диму міг безпомилково визначити, у чиїй хаті смажиться сало, а в чиїй печеться свіжий хліб на капустяних листках (Тют., Вир, 1964, 240); Виняткова інтуїція і тонкий слух допомагали Петрикові вести мелодію за скрипалем (Дмит., Розлука, 1957, 321); Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гончар, III, 1959, 47); * Образно. Критик-фахівець бачить глибше, і зір його тонший (Смолич, VI, 1959, 108).

Тонке́ ву́хо див. ву́хо; Тонки́й сон див. сон¹.

10. Який важко розрізнити, сприйняти; в якому важко розібратися. Головним почуттям моїм до нього були жалощі, якісь тонкі, пекучі (Л. Укр., III, 1952, 687); Мабуть, Антон ніколи не зрозуміє тонких порухів жіночої душі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 146); // Слабкий, легкий, ледь відчутний. Прокопович поодчиняв усі вікна. В хату полилась тонка прохолода сухої теплої осені (Н.-Лев., III, 1956, 72); Почала [Маруся] зігріватися. Вогке тепло окутувало все тіло, і лиш ноги ще в жаден спосіб не хотіли зігрітися. Якесь тонке було це тепло (Хотк., II, 1966, 222).

Тонка́ у́смішка; Тонки́й у́сміх — легка усмішка, що виражає проникливість, іронію, лукавство і т. ін. Як живе ставало перед нею обличчя її чоловіка з тонким усміхом на устах (Л. Укр., III, 1952, 592); — Як ви мене тут і розшукали, — сказав син незнайомим їй, удавано веселим баском, і тонка, по-хлоп’ячому соромлива усмішка, загравши на устах, одразу скрасила його всього, ще більше наблизила до матері (Гончар, II, 1959, 132); Тонка усмішка ниточкою викручується по вузьких, примхливо вигнутих устах Аркадія Валеріановича. Його сірі, з прозеленню, синцями підведені очі насмішкувато обмацують Тадея Станіславовича (Стельмах, І, 1962, 36).

11. Складний, делікатний, який вимагає глибокого розуміння або обережності та майстерності, умілого підходу до нього. Самоаналіз така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Л. Укр., V, 1956, 174); В саду колгоспному допитливий юнак Опилення тонкі досліджує закони (Рильський, III, 1961, 199); — Тут річ тонка, пане слідчий, сердечна, можна сказати (Збан., Єдина, 1959, 109); Хто вже хто, а він добре розуміється на такій тонкій справі, як фотопортрет (Перв., Дикий мед, 1963, 373); Руки майстра працюють віртуозно. Та воно й зрозуміло: випалювати голкою по дереві — справа тонка і, раз помилившись, можна звести нанівець багато зробленого (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 49); // Задуманий або здійснюваний хитро, приховано, так, що має впливати або робити щось непомітно; який не розгадується просто й легко [Руфін:] То ж скільки треба тонких софізмів сплести, щоб вловити у християнський невід римську душу… (Л. Укр., II, 1951, 508); — Тут, пане, треба бути дипломатом.. І, якщо дозволено вжити аналогії з нашою святою церквою, одверту тактику інквізиції тут мусять заступити тонкі заходи отців єзуїтів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23); Чула [мати], що логіка цієї хитрої людини обплутує її. Сама повторювала не раз: «Бійся дарів данайців», сама знала, що не треба слухати нічого, що говориться «звідти», але тут гра була занадто тонка, сітка дуже прозорчиста й обплутувала непомітно (Хотк., І, 1966, 173).

12. Виконаний майстерно, зі смаком, з врахуванням найдрібніших деталей. Милувала [п’єса] яскравими постановами, будила у душі кращий смак до тії [тієї] тонкої ігри [гри] (Мирний, V, 1955, 387); Згадки давніх років глибше залягають на обличчі прочанина. Він.. щось думає, потім рішуче лізе до своєї торби і.. виймає звідти тонкої роботи свічник (Стельмах, І, 1962, 294); З невисоких нар чайхани зіскочив на вуличну пилюгу середніх літ дехкан, без чалми на голові, а лише в новій, підкреслено ферганській, з білим тонким гаптованням, тюбетейці (Ле, Міжгір’я, 1953, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 187.