СПАС1, а, ч., церк.
1. Те саме, що спаси́тель1. Всі вийшли, цокнув замок два рази, і Лазар лишився між чистим ліжком, столом під настільником, напроти спаса (Коцюб., II, 1955, 194); Надія помітила, що до кутка з нагородами Вовнига ставився з не меншою пошаною, ніж до святого спаса: сідаючи за стіл, він перехрестивсь до ікони і шанобливо вклонився до грамот (Баш, Надія, 1960, 246).
◊ Неха́й (хай) спас боро́нить!, заст.- те саме, що Неха́й (хай) бог боро́нить (милує)! (див. бог). Не перший твій та й не останній Влас, ..Он не таких стяло,— нехай боронить спас!..А що ж робитимеш? То сказано — війна! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 130).
2. Церква, монастир на честь спасителя (у 1 знач.). Погулявши неділь ізо дві.,, йдуть було [запорожці] вже спалахнув він весь бажанням одразу діяти (Тулуб, В степу.., 1964, 34);
3. Назва кожного з трьох церковних свят, що відзначаються православною церквою з 1 по 15 вересня за старим стилем. Прийшов спас, бери рукавиці про запас (Номис, 1864, № 468); Дере на пасіці Панько свій мед на спаса (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127); Поспіли груші й яблука на спаса (Довж., Зач. Десна, 1957, 504).
СПАС2, у, ч.: ◊ Нема́ (нема́є) спа́су див. нема́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 490 - 491.