СНАГА́, и́, ж.

1. Фізичні сили, енергія. — Роблю, мамо, до кривавого поту, і вже снаги нестає (Кв.-Осн., II, 1956, 401); Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Л. Укр., І, 1951, 126); Уже дідові нестає снаги, вже серце стукає в грудях важко й глухо, туманиться голова (Мик., II, 1957, 316); // Внутрішні сили, можливості. — Що ж робити, коли я не можу здолати себе, не маю снаги стримати навісних мрій (Л. Янов., І, 1959, 373); // Життєздатність чого-небудь. Над нею [школою] вдень і вночі шуміли могутні, повні сил і снаги осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 3); Прохолода саду снаги і меду надає плодам (Голов., Перша книга, 1936, 207).

◊ До снаги́: а) (кому) те саме, що Під си́лу (див. си́ла). Властивості мікросвіту заховані глибоко. Вони несподівані. Їх розкриття складне й коштує дорого. Воно до снаги тільки всесвітньому об’єднанню вчених (Наука.., 1, 1971, 21); б) (рідко) цілком, повністю. Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів, Що доля завтра зробить з нами! Чи доведеться ще подушне заплатить, Чи до снаги вже розплатився?.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84); [Хома (до народу):] Підождіть мені, нехай я спродамся до снаги, то, може, там наскіпаю яких сот п’ять чи шість… (К.-Карий, II, 1960, 222); З усіє́ї снаги́ — з усіх сил, з надзвичайним напруженням, з великою інтенсивністю. Розірвалась граната. Зайшовсь кулемет з усієї снаги (Перв., II, 1958, 401).

2. Творчий запал, завзяття; пристрасть до чого-небудь. Саме картина [І. К. Айвазовського] «Серед хвиль», написана у вісімдесятирічному віці, і є.. свідченням вічно молодої снаги його (Довж., III, 1960, 86); // Стан душевного піднесення. Ідейне здоров’я, міць і снага — ось що визначає творчість українських радянських письменників (Веч. Київ, 20.V 1971, 1); // перен. Запальність, пристрасність, жагучість. По крихітці, по пилинці збирає він [митець] самоцвіти життя, вносячи за кожну знахідку дорогу плату: жар серця, снагу душі, пломінь мозку (Літ. Укр., 8. I 1963, 1); Ми віддаємо належне сповненим революційної снаги художнім творам, які виховують у людей духовну незалежність (Рад. літ-во, 4, 1968, 83).

3. перен. Бажання, прагнення. Смерть неначе прийняла його в свої обійми, позбавила волі й снаги до життя (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 127).

4. Спрага, жага. Губи сохнуть од снаги.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 421.