СИНЯ́К, а́, ч.
1. Те саме, що сине́ць1. Еге, ненароком, коли синяк під оком (Номис, 1864, № 14234); [Василь:] Тату!.. Візьміть батога, сполосуйте мене, щоб повік синяки не згоювалися, легше мені буде!.. (Кроп., II, 1958, 179); Сьомка лежить долічерева і реве, сорочка в нього роздерта і спина вся в саднах і синяках (Смолич, II, 1958, 55); На місця ушибів з синяками прикладають розтерті листки рути, змішані з мигдалевим маслом (Лікар. рослини.., 1958, 107).
◊ Насади́ти синякі́в див. наса́джувати2; Наставля́ти (наста́вити) синя́кі́в див. наставля́ти1; Світи́ти синяка́ми див. світи́ти; Синяки́ під очи́ма — те саме, що Синці́ під очи́ма (див. сине́ць1); Ста́вити синяки́ див. ста́вити.
2. Дворічна трав’яниста медоносна рослина перев. з синіми квітками, за винятком одного виду, який мав червоні квітки. Все то панське добро, колись по йому колосилося жито.., — тепер тілько будяки червоніють та синяк синіє (Мирний, IV, 1955, 208); По траві і в блакиті синяка та фацелії довгими рядами бігли червоні вулики (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 510); На окремих ділянках степу високо підіймаються численні, рівні, як свічки, червоні колосковидні суцвіття синяка (Наука.., 12, 1960, 38).
3. Бур’ян родини шорстколистих, поширений по всій Україні. До дворічних бур’янів належать будяки, буркун, липучка, синяк та інші (Бур’яни.., 1957, 25); Найбільш поширені на Україні з дворічних бур’янів: буркун білий і жовтий.., синяк (Колг. енц., І, 1956, 151).
4. Їстівний гриб з вохряно-коричневою шапиною, при розрізанні на повітрі швидко синіє. Ой казали синяки, Що ми зроду солодкі… (Чуб., V, 1874, 1183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 190.