СВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, недок.
1. перех. і без додатка. Запалювати, палити що-небудь для освітлення, викликати світіння чогось; засвічувати. Радіє мати: ..син її росте. Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Шевч., II, 1963, 282); Осінніми вечорами вона рано світила світло (Коцюб., II, 1955, 30); Світити не треба було. Сівши біля вікна, закохані дуже добре могли бачити одне одного (Гр., І, 1963, 410); Сахно кинулася до машини… Фар вона не світила (Смолич, І, 1958, 97); Я мушу сідати. Свічу свого рефлектора.. Майже над самою землею вирівнююсь, роблю півколо і йду на посадку (Ю. Янов., II, 1958, 65); Ми сидимо в кімнаті по вечері, Не світимо.. І плинемо по озері розмов (Рильський, І, 1960, 170).
2. неперех. Випромінювати або відбивати світло. Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє (Греб., І, 1957, 50); Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману (Л. Укр., III, 1952, 558); Ніч була темна, тільки зорі світили з темно-синього неба (Мирний, IV, 1955, 166); Вечірня зірка.. алмазно світить з неба на чабанське подвір’я (Гончар, Тронка, 1963, 19); // Спрямовувати світло куди-небудь, на щось, роблячи його видним; присвічувати. Сліпому не світять (Номис, 1864, № 5179); Вернувшись у хату, посадила [Явдоха сотника] на лаві край стола, а Ригоровичу звеліла каганцем світити (Кв.-Осн., II, 1956, 192); Економ Сава світить; в одній руці ліхтарня, в другій канчук (Коцюб., II, 1955, 258); Раптом загориться на аеродромі прожектор. Світить у небо (Ю. Янов., II, 1958, 65); // чим. Використовувати яку-небудь речовину і т. ін. для освітлення. Шкода лою, світи водою (Номис, 1864, № 7599); Світили в хаті не смальцем або олією, а якимись тонкими лучинами… (Мирний, II, 1954, 119); // на що, рідко що. Освітлювати що-небудь. У печі пала Огонь і світить на всю хату (Шевч., І, 1963, 91); Світло з канделябра однаково світило на всю кімнату (Ле, Історія радості, 1947, 243); Ясномудра і велична Партія Комуністична Світить нашу путь (Рильський, І, 1956, 444); // рідко. Сяяти, виблискувати; світитися. Роса світила і відбивала дорогим самоцвітним камінням (Мирний, IV, 1955, 7).
◊ Світи́ти в о́чі — лестити, підлещуватися. Не знав неборак, що пан тільки в очі світив, що лучче було б, якби він гудив (Свидн., Люборацькі, 1955, 65); Світи́ти очи́ма — не мати чим освітлювати хату. Її лютило те, що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима або бери в Хаїма такої смердюхи, що лиш коптить (Март., Тв., 1954, 228); — Оце ж, синку,.. ані сірників, ані гасу. Скіпками світять люди та очима (Збан., Єдина, 1959, 13); Хоч о́ком світи́ див. о́ко1.
3. перех., рідко. Палити світло тривалий час. — Мати.. дорікають: світите світло, а воно дороге (Коцюб., II, 1955, 40).
4. неперех., чим. Робити видним те, що має бути прикритим, мимоволі показувати щось. За вечерею з’являлась горілка, вино, всі пили, кричали,.. блимали чорними очима та підсиненими білками, світили розхристаними чорними грудьми (Коцюб., І, 1955, 371); Повів він господаря в місто В вигляді старця з торбами.., Що на ціпок опиравсь і тілом світив крізь лахміття (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 294); — Платтячко на ній славненьке.. — Якби ж трохи довшеньке, а то світить колінами. — Хоч-не-хочеш, то подивишся… (Зар., На.. світі, 1967, 261); * Образно. Молода береза соромливо світила крізь ліщинник білим тілом (Донч., III, 1956, 74); // без додатка. Виднітися крізь що-небудь; просвічуватися. Весь [побратим] потертий сировим ремінням, а крізь рани жовті кості світять (Л. Укр., І, 1951, 392); Крізь розпанаханий рукав сорочки світить голе тіло (Вас., І, 1959, 198); Благально склав руки [чоловік]: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! — Козаки зареготали: з-під свитки світили ребра, як щаблі драбини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 56).
◊ Світи́ти воло́ссям (во́лосом) див. воло́сся, во́лос; Світи́ти дірка́ми — мати багато дірок, бути дірявим. Із шести крил [млина] осталося тільки троє, та й ті дірками світять (Вас., Вибр., 1950, 100); — Бачила б ти цю посудину навесні… Не човен, а кістяк мертвий лежав у кучугурах, дірками світив, розсохся зовсім (Гончар, Тронка, 1963, 233); Світи́ти зуба́ми — широко посміхатися. Незнаний хлопець стояв перед нею. Не крився, не таївся, хизувався чобітьми,.. світив зубами (Горд., Дівчина.., 1954, 211); Світи́ти латка́ми: а) див. ла́тка; б) бути полатаним (про одяг). Селяни подивились один на одного. Їхні подерті свитки світили латками (Ю. Янов., І, 1958, 144); Світи́ти очи́ма (о́ком, очи́цями і т. ін.) на кого, до кого і без додатка: а) пильно дивитися. Як ті паничі коло неї… Той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить; сей за нею у тропу точиться, а той знов збоку поглядом забирає (Вовчок, І, 1955, 111); Конопельський світив на неї синіми винуватими очима (Збан., Курил. о-ви, 1963, 131); Оленка, простягаючи до неї свої пухкі та білі рученята, світила чорними очицями (Мирний, III, 1954, 107); б) дивлячись, виявляти поглядом почуття гніву, роздратування і т. ін. Маланка була вже не свята й не божа. Вона зразу забула, що в неділю не можна лаятись, і світила до чоловіка зеленими очима (Коцюб., II, 1955, 12); Світи́ти синяка́ми — бути в синяках. — Ліфер Созоненко до молодої на хутір поїхав.. Присилували нелюди дівчину. Били до півсмерті. Коси рвали. Під вінцем синяками світила (Стельмах, II, 1962, 391); Світи́ти ре́брами див. ребро́.
5. неперех. Те саме, що світи́тися 1. А тим часом світить З усіх вікон у титаря. Що-то там твориться? (Шевч., І, 1963, 91); Проти церкви, на невисокім згірку, величезний палац світить дверима-вікнами… (Мирний, І, 1949, 178); В яру світили світляки (Горд., II, 1959, 58); Нарешті поїзд став: збоку одним вікном світила станція (Панч, В дорозі, 1959, 86).
6. неперех., перен. Блищати, сяяти. Сам аж стелю підпирає; .. і очі світять, і голос дзвенить; аж помолодшав, наче на турка йде! (Вовчок, І, 1955, 73); В уяві світили сині заплакані очі… (Ільч., Серце жде, 1939, 222); // Ставати щасливим, радісним (про обличчя). Тітчине, зібране на нитку лице освічується вдячним усміхом. Дядькове, здорове, червоне, також світить (Коцюб., І, 1955, 464); // чим. Виражати які-небудь почуття (про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини). Голос його тремтів; лице горіло; очі світили радістю (Мирний, II, 1954, 272).
7. перех. і неперех., карт. Показувати козирну масть; бути козирем. — Придивися, Денисе, яким тепер стає село, хто от-от стане паном у ньому? Середняк зробиться паном села. Пам’ятаєш, як у картах козирною шісткою підмінюють туза, що світить? (Стельмах, II, 1962, 284); Король жировий світить (Сл. Гр.).
Світи́ти ко́зиря — відкривати козиря.
◊ Не сві́тить кому що, де — немає в когось підстав розраховувати на успіх у чому-небудь; немає надій на щось. — Про начальство забудь і думати. Після того, що ти наробив у коморі, тобі не світить у начальство вилізти (Кучер, Трудна любов, 1960, 440); — Сам не помітиш, як заочником станеш. — Мені це діло не світить, — зітхнув Сашко. — Малі діти не пустять (Мур., Свіже повітря.., 1962, 35); Зневажливо осміхнувся [Іванчик] до мене, ніби сказав: «Бідолашний! І чого ти до неї пнешся? Адже тобі тут не світить!» (Баш, На.. дорозі, 1967, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 89.