РУМ’Я́НО¹. Присл. до рум’я́ний 2. Панич зніяковів — і спалахнув рум’яно, Мов хмарка, що зорю зустріла раннім-рано (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 31); Сонце виблискує рум’яно.

РУМ’ЯНО² див. рум’я́на.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 909.