РО́ЗЧИН1, у, ч. Однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. Водні розчини кислот, солей і лугів добре проводять електричний струм (Хімія, 9, 1956, 38); Перед консервуванням овочі миють, сортують, обробляють парою, іноді обчищають від шкірочки, заливають солоним розчином (Укр. страви, 1957, 213); Вона облила руки Вікторії марганцевим розчином, а потім почала накладати мазь (Хижняк, Тамара, 1959, 221); Щоб зробити промазку зовнішніх швів [зрубу] більш міцною,.. до глиняного розчину добавляють вапно або промазують шви вапняним розчином (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 113); Цегляну стіну мурував Карпо Чумак, а доярки.. готували цементний розчин (Кучер, Трудна любов, 1960, 467); Газоподібний розчин.
∆ Коло́їдний ро́зчин див. коло́їдний; Фізіологі́чний ро́зчин див. фізіологі́чний.
РО́ЗЧИН2, у, ч. Отвір, що утворюється при відчиненні двостулкових вікон, дверей і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 860.