РОЗЛЮТУВА́ТИ¹див. розлюто́вувати.

РОЗЛЮТУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., перех., заст. Розпаяти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 732.