РОЖЕ́ВИЙ, а, е.
1. Світло-червоний. Гори куряться парою. Сонце заходить. Сніги обливаються рожевим одлиском (Н.-Лев., II, 1956, 399); Він лоскотав їй морду, а вона розкривала рожеву пащу, брала злегка його палець у зуби і крутила обрубком хвоста (Коцюб., II, 1955, 387); Лотоса рожевий дивний цвіт над озером засяяв перед нами (Гонч., Вибр., 1959, 256); Рожевий цвіт сонця тепло пломеніє на засніженому полі (Стельмах, І, 1962, 45); Вона підійшла до дзеркала, оправленого в червоне дерево і схованого за рожевою атласною завісою (Мик., II, 1957, 289); // у знач. ім. роже́ве, вого, с. Одяг, фарба і т. ін. світло-червоного кольору. Панна Броніслава танцювала з Ястшембським. Вона була вся в рожевому (Н.-Лев., II, 1956, 86); З правого боку [у світлиці] кахельна груба з зелених кахлів, рожевим попідводжуваних (Гр., II, 1963, 532); // Який має рум’янці; рум’яний. Тихо одчинив він двері, висунув свою русяву головоньку з рожевим личком і усміхнувся до матері білими зубенятами (Мирний, І, 1954, 239); В хаті вже поклалися спати. Прибігла з вулиці й Христя, рожева й весела (Головко, II, 1957, 135); // Уживається як складова частина назв деяких рослин і тварин. Багатьом господарствам півдня велику шкоду завдає злісний бур’ян — гірчак рожевий (Колг. Укр., 9, 1959, 24); З південних районів [до Стрілецького степу] залітають великі зграї рожевих шпаків (Наука.., 5, 1967, 10).
2. перен. Нічим не затьмарений; радісний, світлий. Веселий, рожевий був настрій його духа [духу] (Фр., V, 1951, 324); — Прямих доріг, пане сотнику, нема. Вони тільки в тумані молодості ввижаються рівними і рожевими, — переконано сказав Погиба (Стельмах, II, 1962, 54); Знову царство весни, і рожевії сни, І кохання; Знову зустрічі тихі! — й без краю сумні Розставання (Рильський, І, 1960, 115); Вони пішли. І вже за рогом звучить її рожевий сміх (Сос., І, 1957, 327); // З радісними сподіваннями (про мрії, надії, плани). Ні, Ви таки зовсім засмутили мене своїм листом: такі собі малював плани рожеві на літо, думав, як буду водити Вас по найкращих чернігівських закутках (Коцюб., III, 1956, 306); Помилилась. Не любить… Прости їй. Завели її мрії рожеві: Королевича малювали їй мрії (Еллан, І, 1958, 63); Сповнений рожевих надій і блискучих планів, повертався Чорбаряну додому (Чаб., Балкан. весна, 1960, 245).
Роже́вий день (ра́нок, ве́чір) — безхмарний, погожий день (ранок, вечір). Змагаються між собою день і ніч. Як глянуть на захід сонця, там стояла місячна бліда ніч; а глянути на схід сонця, там починався ясний, рожевий день (Н.-Лев., І, 1956, 66); Сонце вже не котиться горою, як літом,.. а береться низом, понад горою, привітно світе [світить] та пригріває після довгої холодної ночі та ущипливого рожевого ранку (Мирний, III, 1954, 255); Раз теплого рожевого вечора зустрілись вони на вулиці (Коцюб., І, 1955, 48).
◊ Диви́тися крізь роже́ві окуля́ри (ске́льця); Диви́тися крізь роже́ву при́зму на кого — що — сприймати кого-, що-небудь, не помічаючи їх негативних сторін, рис. Роже́вими фа́рбами (у роже́вих фа́рбах) малюва́ти що — прикрашати, ідеалізувати що-небудь. Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Хотк., II, 1966, 132); Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що і сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (Добр , Очак. розмир, 1965, 32) Роже́ві мрі́ї див. мрі́я; У роже́вому сві́тлі; У роже́вих фа́рбах — ідеалізовано; краще, ніж є насправді. На думку критика [Д. І. Писарєва], Пушкін пройшов мимо найголовнішого лиха епохи — кріпосного права, а там, де він торкається кріпосних взаємовідносин, вони постають в занадто рожевих фарбах (Талант ., 1958 14).
3. Прикм. до ро́жа 2. Вечір пізній, місяць ясний, рожеві квіти пахнуть (Вовчок, І, 1955, 336); Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Л. Укр., III, 1952, 648); // Вигот. з рожі. Болгарський павільйон зустрічає нас великим сонячно веселим панно. Молоді болгари у народних костюмах на плантації троянд збирають квіткові пелюстки. Під картиною дзюрчить джерело, вода пропахчена рожевим маслом (Вол., Дні.., 1958, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 598.