МРІЯ, ї, ж.
1. Те, що створене уявою, фантазією; витвір уяви. — Ті часи були для мене щасливі.., вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії (Н.-Лев., V, 1966, 165); Вже не падає тінь на Злату Улічку, вузьку та покручену пристань середньовічних мрійників-алхіміків… Сьогодні вона стала справді золотою не в мріях, а наяву (Гончар, III, 1959, 457); В життя перетворимо мрію, Щоб дійсністю стала вона (Дор., Єдність, 1950, 23); // заст. Привид, примара. Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (Н.-Лев., III, 1956, 291).
2. Думка про щось бажане, приємне. Мрії про такі розкішні кімнати здались їй пустими (Н.-Лев., І, 1956, 148); — А навіщо… мріяти? — Як — навіщо? — дивується Валентина. — Людина без мрій, як птах без крил. Тому, хто перестає мріяти, одразу важче стає жити (Логв., Літа.., 1960, 274); * У порівн. Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л. Укр., І, 1951, 163); // Бажання, прагнення. Балабуха й сам схаменувсь і втямив, що він виявив свою палку мрію, яка була зовсім не до речі, що треба було говорити зовсім не таким академічним язиком (Н.-Лев., III, 1956, 19); Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (Коцюб., III, 1956, 405); Великий Іван закінчив інститут, Одержав диплом, мрії здійснивши давні! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 7); // Предмет бажань, прагнень. Коли в Києві організувалась була Академія художеств, мрія мого життя, я вступив і до Академії (Довж., І, 1958, 17); — Ти знаєш, — ще тихше промовив Генріх, — зіграти в "Гомлеті" — це мрія всього мого життя (Смолич, Театр.., 1940, 181); // Про кохану людину. Перед ним [Гнатом] на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (Коцюб., І, 1955, 54).
3. Про щось нереальне, нездійсненне, недосяжне; фантазія. Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л. Укр., І, 1951, 102).
◊ Роже́ві мрі́ї — про щось нереальне, нездійсненне. Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові.. і т. інші рожеві мрії починаючого артиста (Коцюб., III, 1956, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 817.