РОДОСЛО́ВНИЙ, а, е, рідко.

1. Те саме, що родові́дний 1. Він листувався з якимось складачем українських родословних списків (Сміл., Сад, 1952, 189).

Родосло́вна кни́га — те саме, що Родові́дна кни́га (див. родові́дний). На Поділлі новоспечений дворянин був урочисто вписаний у дворянську родословну книгу (Стельмах, І, 1962, 15); Родосло́вне де́рево — те саме, що Родові́дне де́рево (див. де́рево).

2. у знач. ім. родосло́вна, ної, ж. Те саме, що родові́д. Бовдюг і Латочка сперечалися про родословну цариці Катерини. Бовдюг говорив, що вона походить від австрійців, а Латочка доказував, що від французів (Тют., Вир, 1960, 210); Отака звичайна і неповна, Як в мільйонів трудових, проста, Вся моя селянська родословна Із століть суворих вироста (Мас., Сорок.., 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 598.