Про УКРЛІТ.ORG

робочий

РОБО́ЧИЙ, а, е.

1. Який працює, живе своєю працею; трудовий. [Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі,.. за день натомимось, що й кісток не чуємо (Кроп., II, 1958, 303); Я мав нагоду придивитися до цих людейі дивувався. Це була типова робоча, здорова сім’я. Тут усі робили (Хотк., І, 1966, 151); Вулицями Нового Запоріжжя снує туди й сюди заклопотаний робочий народ… (Вишня, І, 1956, 328); // у знач. ім. робо́чий, чого, ч., рідко. Робітник. — На станції був. Бастують. Вже другий день машина не ходить. Робочі зібрались і радять. Треба і нам скликать людей (Коцюб., II, 1955, 70); Сповістила світ «Аврора», Що робочий вже не раб! (Нех., Ми живемо.., 1960, 123); Став він [хлопець] рости-підростати і пішов батьковою і материною дорогою в робочі (Цюпа, Три явори, 1958, 13).

Робо́ча си́ла: а) робітник, працівник, робітниця, працівниця. Умер старий Лушня,.. покинув дочку-дівку на світі. Одним одна робоча сила в сім’ї, бо мати вмерла, а сироти, як кукіль, зосталися… (Мирний, І, 1949, 261); Нову робочу силу давали війни: полонених не вбивали, як раніше, а обертали в рабів (Іст. СРСР, І, 1956, 10); б) здатність до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей людини, використовуваних у процесі виробництва матеріальних благ. Робітники, шукаючи заробітку, змушені пропонувати свою.. робочу силу капіталістам (Нова іст., 1956, 20); Робо́чі ру́ки — робітники. А машин він [Гальванеску] мав стільки, що йому, мабуть, зовсім не потрібні робочі руки (Смолич, І, 1958, 49).

2. Який використовується для корисної роботи, на який лягає основне навантаження під час роботи (про тварин і бджіл). Робочі коні сіпнули, і Зоня проїхала повз гурт цікавої челяді геть з двора і зникла в сірій куряві (Л. Укр., III, 1952, 662); Туди ж, до дніпровських переправ, партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (Гончар, II, 1959, 85); Робоча бджілка; // Який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини). Виготовлення складеного інструмента, в якому робоча частина складається з матеріалу, що має високі різальні властивості, а неробоча частиназ конструкційної або інструментальної вуглецевої сталі, можна провадити різними способами (Технол. різального інстр., 1959, 101); На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін (Собко, Біле полум’я, 1958, 155); // Пов’язаний з корисною роботою, дією чого-небудь. Робоча поверхня нарощеного шару жорна повинна бути гострошорсткою з зернистою структурою, однорідною в усіх частинах і досить твердою, щоб забезпечити тривалу роботу без наковування (Колг. Укр., 9, 1958, 43); Робоча частина ножа, якою він заглиблюється в грунт, має долотовидну форму (Колг. Укр., 4, 1957, 20); До вибору робочих швидкостей агрегатів передові механізатори підходять обгрунтовано, враховуючи вид роботи, стан рослин, грунту.., рельєф місцевості (Рад. Укр., 3.ІІ 1962, 3).

∆ Робо́чий захва́т див. захва́т1; Робо́чий хід див. хід.

3. рідко. Який уміє добре працювати, трудитися; працьовитий, роботящий. Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед своїм язиком. — Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна; робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (Н.-Лев., II, 1956, 321); Господиня побачила, що вона хоч і дурненька, але робоча й слухняна дівка (Мирний, І, 1954, 67); // Який свідчить про працьовитість кого-небудь. А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: дівчинка хороша, симпатична, дівчинка на вигляд не дуже богатир, а серце в неї, сумління, робоча хватка (Вишня, І, 1956, 339).

4. Стос. до роботи (у 1, 4 знач.). Робочий стаж; // Признач. для роботи. Він повільно пішов до свого робочого місця і взяв пневматичний молоток (Донч., Дочка, 1950, 196); Артамонов повернувся в свою робочу кімнату і зняв спецівку (Дмит., Розлука, 1957, 317); В конторі згрудились люди в.. робочім одязі (Досв., Вибр., 1959, 340); // Сприятливий для роботи (у 1 знач.). На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Збан., Єдина, 1959, 104); Робочий настрій; // Який використовується як безпосереднє керівництво для роботи. — Вирішенопоквапитися з закінченням робочого проекту (Ле, Міжгір’я, 1953, 10); Робочий рисунок деталі має бути виконаний з вичерпною старанністю і чіткістю, які не допускають вільного тлумачення ні окремих форм предмета, ні його розмірів, позначень і т. д. (Кресл., 1956, 65); // Встановлений, відведений для роботи (про час). Було, як забіжиш до Марусі у робочу часину,от, скучиш,так слівце яке нашвидку переловити, а тебе перестріне сама Пилипиха і стане перед тобою, немов стіна мідяна (Вовчок, І, 1955, 186).

∆ Робо́чий день див. день; Робо́чий ти́ждень — встановлена законом кількість днів на тиждень, протягом яких робітник або службовець має працювати на виробництві або в установі. За роки Радянської влади в нашій країні відбулися корінні соціально-економічні перетворення, внаслідок яких СРСР став у число країн з найкоротшим робочим тижнем (Ком. Укр., 4, 1967, 57).

5. Те саме, що робітни́чий. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печіі перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (Коцюб., II, 1955, 90); В залізі й полум’ї, В цеху привчались До дисципліни,їй знають толк. На збірнім пункті Всі шикувались І сформували робочий полк (Мас., Сорок.., 1957, 445); Умер незмінний голова Робочих федерацій (Еллан, І, 1958, 273); Встає він [В. І. Ленін], гроза капіталу, іде крізь будинки й стовпи, іде він в робочі квартали,і сніг під ногою рипить… (Сос., І, 1957, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 588.

вгору