Про УКРЛІТ.ORG

підводитися

ПІДВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. підві́вся, вела́ся, ло́ся; док.

1. Переміщатися знизу вгору, у вище положення. Він вдарив по кроковці ногою. Вона.. підвелася вгору, і Тимофій перехопив її на льоту (Стельмах, II, 1962, 38); Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою глибокими ярами далі вгору, поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Л. Укр., І, 1951, 196); // Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.). Сухі кістляві руки її підводились до темних хмар назустріч вітрові та блискавицям (Шиян, Баланда, 1957, 186); Тяжко підвестися Голові пониклій… Думи, наче хмари, — Я до них навиклий (Граб., І, 1959, 203); Підвелися сумовиті і вогкі, як вересень, очі, на шиї корови мелодійно обізвався дзвоник (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 24); // Віддалятися від горизонту (про небесні світила). З-за лісу підводився ще більше надщерблений місяць (Шиян, Партиз. край, 1946, 206); — Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (Сос., І, 1957, 371); // Ставати на яке-небудь підвищення. Хома підвівся на підніжку біля перелаза (Стельмах, І, 1962, 511); * Образно. — Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Забіла, У.. світ, 1960, 171); // Іти, їхати в напрямку догори. Він рукою одвів багнет вартового — дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (Головко, II, 1957, 532); // Бути спрямованим або розташованим знизу догори. Тоненькі дула зенітних гармат підводяться у темне небо (Трубл., Шхуна.., 1940, 213); Земля.. знову круто підводилась угору (Стельмах, II, 1962, 179); // Стояти, виділяючись висотою; підносячись, містячись над чимось; височіти. Обходить він патрулі, де грізно вдалину підводяться форти, де в міста глибині дзвенять і плачуть кулі, і гинуть злидарі з Марселем молодим… (Сос., І, 1957, 287); Могутні дерева підводились високо над лісом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 696); Підвівсь над Дунаєм Із бронзи й граніту Живий у пориві Великий Ілліч (Нагн., Вибр., 1957, 163).

2. Приймати стояче положення, вставати, виходячи з сидячого, лежачого, зігнутого і т. ін. положення. — То ти не хоч, питаю?.. — Де вже його, пане, не хотіти? Ваша воляваша й сила! — покірно одказав Федір, підводячись з землі (Мирний, IV, 1955, 224); Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (Ле, Міжгір’я, 1953, 30); [Голоси:] Вставай, гладка, копиці не розтовкуй. — Ой, рятуйте, не підведуся (Вас., III, 1960, 136); Почувши своє ім’я, Вова немов прокинувся, рвучко підвівся на ноги (Коп., Дуже добре, 1937, 45); Сакій випустив з рук валізу. Хотів підняти її, нахилився — й не зміг підвестися, сів на призьбі (Ле, Історія радості, 1947, 131); // Змінювати лежаче положення на сидяче, напівсидяче і т. ін. Нога вже не так болить, як перше, і Дмитрик може підвестись на постелі (Коцюб., І, 1955, 135); Без усякої сторонньої допомоги він ще легенько підвівся, сів і оглядівся навколо (Довж., І, 1958, 66); «Де я?» — запитав незнайомий німецькою мовою, підводячись на лікоть (Ю. Янов., II, 1958, 54); Невідомий підвівся навколішки (Донч., II, 1956, 72); // Тягтися вгору, стаючи навшпиньки і т. ін. Литка закрутив ганчірку і, підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом’яну стріху (Епік, Тв., 1958, 254); Вискочив і Нещадименко на високу могилу і, підвівшись на стременах, завмер, вдивляючись у далечінь (Довж., І, 1958, 132); // Видужуючи, починати ходити. Вона мовчала, поки Мотря недугувала, а як Мотря підвелася, породивши на масниці сина Карпа, — Оришка пішла знову у двір правити провіанту (Мирний, IV, 1955, 210); *У порівн. Низенька, у своїй чорній кофті, вона здалася Тамарі такою нещасною і кволою, ніби підвелася тільки-но після тяжкої хвороби (Хижняк, Тамара, 1959, 35); // перен. Вставати, прокидатися зі сну. Хто рано підводиться, за тим діло водиться (Укр.. присл.., 1955, 82); Раз Нимидорі приснилось.. Микола жне поперед неї, а вона поспішає за ним, та ніяк не дожене його. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Н.-Лев., II, 1956, 245); // перен. Ставати знову живим; воскресати. Якби з жаги тієї Хоч раз в житті підводились мерці, Уже б давно в твоїй руці Струмила кров би В унісон з моєю (Забашта, Вибр., 1958, 29); Із дівчатами в ніч заспівають [трактористи] такої, Що від степу до моря врожай потече; З чебрецевих могил підведуться герої — Стануть з юністю вірно плече у плече (Стельмах, Жито.., 1954, 10); // перен. Повставати проти гніту. Підводжусь я, і визвольний мій клич Почує брат, великий люд Росії, І він мені на поміч поспішить (Бажан, Вибр., 1940, 155); Підвівся — хто зроду коритись не звик, Розігнуту випростав спину Володар життя — трудівник, робітник! Це він врятував Україну (Бичко, Сійся, 1959, 46).

Підво́дитися (підвести́ся) з лі́жка див. лі́жко.

3. перен. Збільшуватись у рості, виростати (про рослини). Трава підводиться, п’янюча і густа, І йдуть дорогою замислені дівчата (Гер., Поезії, 1950, 23); Там, в приморських степах, підвелися сади, Цього літа уперше дарують плоди (Нагн., Вибр., 1957, 120); // Поставати, з’являтися, виростати в результаті будування. Подивись тепер довкола, Як Донеччина зроста: Тут — встають завод і школа, Там — підводяться міста (Уп., Про Донбас, 1950, 34); Нові будинки підвелись, літак летить над ними, — в Сибіру, де були колись лиш хащі несходимі (Забіла, У.. світ, 1960, 108); // З’являтися, поставати перед очима або в уяві. В гудках, в димах, у клекоті Донбас Підводився наліво і направо (Дмит., Вірші.., 1949, 257); Із-за гори підвелася бузкова смуга сумівського лісу. Вона тяглася аж до обрію (Панч, В дорозі, 1959, 36); Хрещатик підвівся в уяві, Починаючи наново вік (Криж., Під зорями.., 1950, 8); // Ставати виразнішим, поширюватись відносно чого-небудь, за рахунок чогось. Ніч півколом западала на заході, а з сходу підводився м’якорожевий відблиск світання (Епік, Тв., 1958, 30); Зоря ранкова, наче стяг, Підводилася з пітьми… (Мур., Піонер. слово, 1951, 138); // Підійматися вгору, над чим-небудь. Тільки найбільші зорі можна помітити в жовтій заграві, що підводилась над містом, мов гігантська вогненна парасоль (Руд., Остання шабля, 1959, 313); // Починатися, наставати (про періоди, частини доби). Коли за чужими садами підвівся вечір, вона довше вдивлялася в його глибину (Стельмах, І, 1962, 157); // Збуджуючись, наростати, підійматися (про почуття). Відійшовши від Устини, Стадницький відчув, як в душі почав підводитись гнів проти цієї мужички (Стельмах, Хліб.., 1959, 408).

4. Пас. до підво́дити. Підсумки підводяться не для того, щоб зупинитися на них (Рильський, IX, 1962, 182); * Образно. В моїй артілі день підвівся Веселим дзвоном коваля (Стельмах, Жито.., 1954, 113).

Підво́дитися (підвести́ся) з руї́н — ставати відбудованим; відбудовуватися. — У красі небаченій і силі ти [Севастополь] підвівся гордо із руїн (Гонч., Вибр., 1959, 226); Плинуть хмарки, наче білі пави, Над старими площами Варшави, Що з кривавих підвелась руїн Величчю неподоланих стін (Рильський, III, 1961, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 409.

вгору