ПІВНІ́ЧНИЙ1, а, е. Прикм. до пі́вніч1. В таку північну добу звідтіль, з-під тієї скелі, виступили дві людські постаті, білі, неначе мерці в білих покривалах (Н.-Лев., І, 1956, 43); — Дзень… дзень... — Північна година (Рильський, І, 1960, 154); // Який буває, трапляється опівночі. Їй так страшно було йти глухими вулицями, де тільки, наче кошачі очі, світили підсліпі ліхтарні та була глуха північна темнота (Мирний, III, 1954, 231).
ПІВНІ́ЧНИЙ2, а, е.
1. Прикм. до пі́вніч2. Холодні й теплі є місця, північні і південні: там — сніг та крига без кінця, а тут — гаї зелені (Забіла, Одна сім’я, 1950, 5); // Який росте, водиться і т. ін. на півночі. Над осінь прилітає птиця Із північних сивих чагарів (Рильський, Голос. осінь, 1959, 3); Тетерів вивів близько двадцяти сортів північної черешні і виростив тисячі дерев (Колг. село, 4.І 1955, 1); // Який буває, має місце, відбувається, спостерігається на півночі. Змушені були [загони] в тріскучі північні морози відходити по старовинному Верхотурському тракту в Уральські гори (Гончар, II, 1959, 303); Північне наше літо, Лихий портрет південних зим, — Одна лиш мить (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 109); // Збудований, розміщений і т. ін. на півночі. Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю (Рудан., Тв., 1959, 239); Покину нудні сигнатурки в аптеці, Забуду дітей в пелюшках І поїду ловить оселедці У північних морях (Рильський, І, 1960, 189); // Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних назв, термінів. — Ось кандиль-китайка, ренклод-реформа, парадиз, шафран північний, бергамот новик (Довж., І, 1958, 458); Північний олень.
2. Який міститься, проходить і т. ін. в напрямку півночі, на північ від чого-небудь або на півночі чогось. Експедиція встигла зняти та докладно вивчити тільки західне узбережжя Аральського моря та ще й без північних заток, а все східне узбережжя та незліченні острови уздовж нього й дуже звивистий північний берег залишилися невивченими (Тулуб, В степу.., 1964, 368); Заробітчани валом валили з північних губерній (Гончар, Таврія, 1952, 5); // Який дме, насувається і т. ін. з півночі. Один день віяв північний вітер, а сьогодні люди купаються і ходять, як і перше, по-літньому (Л. Укр., V, 1956, 199); Північний вітер б’є в обличчя (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 59); Півні́чна півку́ля див. півку́ля; Півні́чна широта́ див. широта́; Півні́чний за́хід див. за́хід1; Півні́чний по́люс див. по́люс; Півні́чний схід див. схід; Півні́чне ся́йво — світіння верхніх шарів атмосфери, яке спостерігається здебільшого за полярним колом. М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 20); Він, їдучи на нартах, уночі, в сніговому безмір’ї, під фантастичною чашею північного сяйва, неждано почув: «Козака несуть і коня ведуть…» (Стельмах, Хліб.., 1959, 39).
3. Який живе на півночі. В останні часи я дуже захоплююсь північними письменниками (Ібсен, Арне Гарборг, Кнут Гамсун..) (Коцюб., III, 1956, 282); Північні народи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 384.