ПРИСЯ́ГА, и, ж. Урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов’язань, клятва вірності якій-небудь справі. Після молебня та присяги почались вибори (Мирний, І, 1949, 382); Іде присяга. Присягає Вітчизні відданий моряк (Нагн., Пісня.., 1949, 63); Володимир Ілліч разом з червоноармійцями Замоскворіччя повторював слова першої присяги революційної армії (Ком. Укр., 2, 1970, 26); * У порівн. Знайомі слова зазвучали.. по-новому, як схвильована присяга (Донч., Шахта.., 1949, 135); // Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє. Василь Опанасович покликав Симона у господу й привселюдно взяв з нього присягу, що в дорозі не нап’ється (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 104); Я повинен був слухати його скарги і присяги, що він «кине все і поїде до більшовиків» (Кулик, Записки консула, 1958, 161); // Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні і т. ін. [Руфін:] Я знаю, ти без присяги повіриш, що я не зрадник (Л. Укр., II, 1951, 444); Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, ..Присяг, заклять і зітхань (Фр., XIII, 1954, 149); Ярмо шлюбних обов’язків не вабило вашу артистичну натуру, либонь думка про якусь присягу, наче примус в любові, ображала вас (Л. Укр., III, 1952, 699).

Дава́ти (да́ти, склада́ти, скла́сти, зложи́ти, прийма́ти, прийня́ти, прино́сити, принести́ і т. ін.) прися́гу: а) давати урочисту офіційну обіцянку додержувати певних зобов’язань, клястися у вірності якій-небудь справі. Дати присягу — значить, на тортури і на смерть піти з нею (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 135); Черниш народився в ту зиму, коли країна прощалася з Іллічем.., коли люди старшого покоління складали присягу на вірність ленінським заповітам (Гончар, III, 1959, 131); Скоро-скоро, ..ставши на коліно під полум’яним стягом, складе присягу на вірність народній справі юна розвідниця (Юхвід, Оля, 1959, 324); [Голос покликача:] Руфін покірність хай докаже: присягу імператору хай зложить (Л. Укр., II, 1951, 534); В цей день я прийматиму присягу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 15); Старі бійці й молоді ленінці приносять присягу на вірність заповітам вчителя (Еллан, II, 1958, 24); б) урочисто обіцяти що-небудь, часто згадуючи щось дороге, священне для себе, запевняти у правдивості сказаного, у вірності в коханні і т. ін. В Акермані отаман пішов з рибалками в поліцію, взяв пашпорт на ціле літо й дав присягу, що він не зачепить того добра, що викине море на берег, і зараз передасть на кордон (Н.-Лев., II, 1956, 67); Даремне хотіла я арфу свою почепити На віттях плакучих смутної верби І дати велику присягу, що в світі ніхто не почує Невільничих співів моїх (Л. Укр., І, 1951, 131); Держа́тися (доде́ржувати, доде́ржати і т. ін.) прися́ги — бути вірним своїм обіцянкам. — Та бог з тобою, Денисе!.. буду держатись присяги і тебе не попрекну [попрікну] ні у чім (Кв.-Осн., II, 1956, 415); — А навіть як ми заключимо [укладемо] з ними спокій, то чи ви певні, що вони будуть додержувати присяги? (Фр., IV, 1950, 97); Запевня́ти (запе́внити, сві́дчити, засві́дчити, пока́зувати, показа́ти і т. ін.) під прися́гою (заст. з-під прися́ги) — говорити що-небудь, запевняти в чомусь когось, присягаючи. Цар вислав на Красну площу бояр, які від його імені під присягою запевнили, що Морозов буде усунутий від управління (Іст. СРСР, І, 1956, 175); Люди.. показали, що твій Левко воряжка [злодюжка] (Кв.-Осн., II, 1956, 288); Злама́ти (полама́ти, пору́шити і т. ін.) прися́гу — не додержати даної урочистої обіцянки, порушити клятву. — Я присягу зламала! Я божила тобі вірність [божилася у вірності], а з Іваном полюбилася (Март., Тв., 1954, 156); «Як же з ними [товаришами] розв’язатись?.. присягу поламати?» Од такої думки знову обхопить його сум (Мирний, І, 1949, 345); — Значить, ви порушили в бою присягу? — підносячи голос до урочистого звучання, мовив Андрій.. Сержант не відповів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 201); Приво́дити (привести́ і т. ін.) до прися́ги (заст. к прися́зі) кого; Підво́дити (підвести́) під прися́гу кого; Прийма́ти (прийня́ти) прися́гу у кого, від кого — брати у кого-небудь урочисту офіційну обіцянку додержувати певних зобов’язань, клятву бути вірним якій-небудь справі. — Сомка вибрали одностайно гетьманом у Козельці? — Одностайно, — каже [Василь Невольник], — і сам преосвященний Методій був там і до присяги козаків приводив (П. Куліш, Вибр., 1969, 57); — Я тебе до присяги привів, що ти будеш вірний.. [Речі] посполитій (Метл. і Кост., Тв., 1906, 126); Пан писар збив людей чимало, поприводив їх до присяги і зібрав до волості (Кв.-Осн., II, 1956, 267); Всіх [латинців] в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (Котл., І, 1952, 187); За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду. Брянський приймав від нього присягу, ..Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (Гончар, III, 1959, 188); Сме́ртна прися́га див. сме́ртний; Става́ти (ста́ти) під прися́гу — присягати на вірність кому-, чому-небудь. — Довіряєте ви його слову, панове, чи може хай стане він під присягу? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 54.