ПРИСЛУ́ГА, и, ж.

1. заст. Хатня робітниця; наймичка. Неля знала, що послушниці «рекрутуються» з простих, без середньої освіти, дівчат, які, навіть прийнявши сан, виконують роботу прислуг (Вільде, Сестри.., 1958, 426).

2. збірн., заст. Слуги, челядь. — Зараз, серденько, баба прийде, — говорить [пан] панії, вмовляючи її. — Та де вона була? — Певно, щось робила, любко. Се моя вся прислуга (Вовчок, І, 1955, 121); Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк [бренькіт] склянок і біганина прислуги (Кобр., Вибр., 1954, 30).

3. збірн., рідко. Те саме, що обслу́га. Народу натовпилось такого багато, що ледве можна було протовпитись. Прислуга в кофейні бігала, вешталась, мов несамовита (Н.-Лев., V, 1966, 139); Прислуги [в клініці] багато, і все дуже хутко робиться (Л. Укр., V, 1956, 253); Поміж бійців пішли поголоски про якусь нову, німецького виробу, автоматичну «берту».., що стріляє й коректується без орудійної [гарматної] прислуги (Смолич, Театр.., 1940, 49).

4. діал. Послуга. Тухольці.. чи то з цікавості, чи з звичайної гостинності частенько сходилися з боярином і робили йому деякі прислуги (Фр., VI, 1951, 41); Зробіть мені одну прислугу. Напишіть мені зараз, як одержите цього листа, в якому готелі у Львові я міг би спинитися, (Коцюб., III, 1956, 265); Видима річ, що винайти машини без гуркоту, значить, зробити велику прислугу людськості (Сам., II, 1958, 249).

◊ Ведме́жа прислу́га — те саме, що Ведме́жа по́слуга (див. ведме́жий). Вже мені не везе з перекладачами, що подієш. Ведмежу прислугу роблять мені (Коцюб., III, 1956, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 24.