ПОСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.

1. що і чого. Ножем або яким-небудь іншим гострим знаряддям подрібнити що-небудь. Коли Захарко начистив картоплі, посік м’ясо на котлети та попорав інші Явдошині роботи, звелено було йому носити воду з криниці (Крим., Вибр., 1965, 414); Купить [жінка] невеликий буханець хліба, посіче дві-три цибулі з двома-трьома яйцями, та й тим дітей годує (Кобр., Вибр., 1954, 71); // перев. чим. Сильно вдаряючи або б’ючи чим-небудь, порвати, пошматувати чи порубати на шматки щось; вдаряючись у щось, порвати, пошкодити в багатьох місцях. Дід дав йому чисту сорочку замість тої, що дворові посіпаки посікли різками, змочив рани настоєм цілющої трави (Добр., Очак. розмир, 1965, 42); Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (Стельмах, І, 1962, 131); // перен. Перетяти поверхню чого-небудь у багатьох місцях (про заглибини, зморшки і т. ін.). Похмурі зморшки посікли вздовж, впоперек і навкіс йому чоло (Стельмах, Правда.., 1961, 67); Щасливий, хто влив свою силу В єдиний всетворчий потік, Хто зводив тут брилу на брилу, Хто мармур узором посік (Бажан, Роки, 1957, 261).

2. кого. Убити шаблею або іншою холодною зброєю всіх або багатьох. Січа та довго тривала, аж поки усіх не посікли (Тич., І, 1957, 105); // Убити, порубавши тіло. На приволзьких берегах в грізнім бойовиську — Посікли ми на шматки гадину фашистську (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 212); // Заподіяти багато глибоких ран шаблею, сокирою тощо, перебити в багатьох місцях; // безос. Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (Гончар, III, 1959, 234).

◊ Посі́кти на капу́сту див. капу́ста.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 328.