ПОПА́ДАТИ, аємо, аєте, док.

1. Упасти один за одним (про багатьох, багато чого-небудь). — А ми втечемо. — А ми доженемо. — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте (Мирний, III, 1954, 43); Патрокл Хвигуровський підняв ті монети, що попадали додолу (Гр., II, 1963, 277); Щоглу звалило, й на дно, вже водою залите, Снасті попадали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221); Раптом хтось крикнув: «Повітря!» — Деякі попадали на землю, деякі застрибали в окопи (Тют., Вир, 1964, 357); * Образно. Вони [голубки] знялись з місця й полинули через озеро та й попадали десь в зелений садок (Н.-Лев., III, 1956, 291).

Попа́дати навко́лішки— те саме, що Упа́сти на колі́на (про багатьох) (див. упа́сти). Побачили [Данько і Вутанька] нарешті облите сонцем золотоверхе місто на святих наддніпровських горах. Разом попадали серед шляху навколішки і, плачучи, молились на ті гори (Гончар, II, 1959, 195).

2. Загинути, здохнути один за одним (про багатьох тварин). — Поки міг — позичав [сіно]. А тепер не можу, бо своя скотина попадає (Руд., Остання шабля, 1959, 178).

ПОПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. перех. і неперех., у кого-що, кому. Кидаючи щось або стріляючи, досягати цілі; влучати. Могутній «КВ» [танк] носився полем бою, мов чорна громовиця, влучно попадаючи у німецькі хрестаті танки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 183); На другий день Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому дрючком під ноги, бігала Грицькова жінка (Панч, В дорозі, 1959, 23); * Образно. Ти сама тямиш, як влучно ти попала мені в саму рану (Л. Укр., III, 1952, 692); // безос. — В мінний склад попало, — сказав хтось жалібно (Тют., Вир, 1964, 315); // по чому і без додатка. Дотикатися до чого-небудь. Він од злості махає рукою й попадає по храпу коня (Сос., І, 1957, 380); В ремінь був уплетений тонкий дріт; удар сього інструмента пробивав сардак, кожух, а як попадав по голому тілу, робив рвану рану (Хотк., II, 1966, 114); Денис і Сергій деруться на прикладок сіна, ширяють палицями по кутках. Денис бере вила, штрикає попід стінами. — Як попаду — сам обізветься, — сміється він (Тют., Вир, 1964, 273); // Падаючи, стікаючи, потрапляти куди-небудь, на когось. [Настя(що влізла на козли і почала білити стелю):] Прошу всіх вийти. Не заважайте працювати. Або не ремствуйте, коли часом попаде крейдою (Коч., II, 1956, 545); Від диму на очі набігають сльози, одна краплина попадає у чарку (Стельмах, II, 1962, 216); // у що. Просовуючи, вставляючи, спрямовуючи, потрапляти у що-небудь. Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Коцюб., І, 1955, 307); У темряві руки не попадали в рукава, гудзики не хотіли застібуватись (Собко, Справа.., 1959, 305); Шура йшла, механічно намагаючись попадати ногами у вдавлені відбитки чиїхось ніг (Гончар, III, 1959, 185); Вона ніяк не могла попасти голкою в дірочку гудзика (Головко, II, 1957, 154); // Приводити що-небудь у відповідність до чогось. Дмитро, невірно ступивши три кроки, попадає в ритм.. і вже впевнено веде за собою високу дівчину (Стельмах, II, 1962, 331); Лише той, кого Таня назвала Левицьким, стояв у куточку, замислений, і не пробував попасти в тон іншим (Панч, На калин. мості, 1965, 55); // у сполуч. з інфін., перен., розм. Спромагатися виконати наперед намічену дію. Не попав [Тимоха] ущипнути Настю, та замість неї ущипнув за коліно діда (Гончар, І, 1959, 35); // перен., розм. Натрапляти на якусь тему в розмові. Ксьондз старався повернути бесіду на інше поле,.. але гуцули попали на своє болюче місце, як муха на садно, і не легко їх було звідти збити (Хотк., II, 1966, 9); // тільки док., перен., розм. Відгадати що-небудь. — Що воно значить оте наше «ел» ? — Може, Ленін? — Попав. То прізвище нашого генерала (Гончар, III, 1959, 32).

◊ Попада́ти (попа́сти) на слід див. слід; Зуб на зуб не попада́є (не попада́в, не попаде́) див. зуб.

2. неперех. Опинятися в несприятливих обставинах, скрутному становищі. Йому було відомо, що Салаші.. не раз попадав до в’язниці (Гончар, III, 1959, 228); Не думав не гадав, як у біду попав (Укр.. присл.., 1955, 294); Попав ти, як турок під Скобєлева… Почекай, вони ще тебе за садочки спитають (Зар., Антеї, 1961, 11); // Бути спійманим у пастку, сіті і т. ін. (про тварин). Весною чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав, Та якось у сільце й попав (Гл., Вибр., 1951, 16); // Опинятися під дією, впливом кого-, чого-небудь. Бив [Василь] тільки кулаками. Погано приходилося тому, хто попадав під той кулак (Хотк., І, 1966, 114); Під вплив Драгоманова.. попав і Франко (Коцюб., III, 1956, 32); * Образно. Ноги [в панянок] взуті у невеличечкі ботики з високими та гострими закаблуками, — горе тому, хто попаде під таку ніжку! (Мирний, III, 1954, 262); // Опинятися в числі тих, хто зазнає на собі дію якого-небудь заходу. Сіробаба попав.. під скорочення, перекваліфікувався і тепер возить [літаком] пошту в радгосп (Гончар, Тронка, 1963, 62); — Попав, Мар’яночко, під амністію, от і прибув до тебе (Стельмах, II, 1962, 291); Попав у ревізію.

◊ Попа́сти в тене́та (капка́н) — опинитися в несприятливих обставинах, скрутному становищі. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! Й я не втекла її: пісні співала, А у тенета, як сарна, попала (Щог., Поезії, 1958, 340); — Ой, хлопче, хлопче, — докірливо каже Роман, — не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш… (Гончар, III, 1959, 300); Попада́ти (попа́сти) в лабе́ти — те саме, що Потрапля́ти (потра́пити, попада́тися, попа́стися і т. ін.) в лабе́ти до кого, кому, чиї і без додатка (див. лабе́ти); Попада́ти (попа́сти) в леща́та див. леща́та; Попада́ти (попа́сти) на гачо́к — те саме, що На гачо́к лови́тися (попада́тися) (див. гачо́к). Якби послухав Павла, може, і не попав би так зопалу на гачок до того зятька Шемекового! (Рибак, Час.., 1960, 89); Він жив удома, платив податки маршалу Петену, допомагав справжнім французам, але не вберігся, попав на гачок (Ю. Янов., II, 1954, 49); Попа́сти на [го́стрі (голо́дні)] зу́би див. зуб; Попа́сти на зу́бки (на зубо́к) кому — те саме, що Потра́пити (попа́сти) на [го́стрі (голо́дні)] зу́би кому (див. зуб); Попа́сти на слизьке́ (на слизьку́) див. слизьки́й; Попа́сти під гаря́чу ру́ку — потрапивши до когось в момент великого його збудження, роздратування, потерпіти від цього.

3. неперех., на що, в що. Рухаючись, опинятися на чому-небудь, потрапляти в що-небудь. Козаки вже біжать. Микула попадає на якусь стежку і йде прямо в сторону моста (Мак., Вибр., 1956, 566); Спинаючись попід тином, щоб не попасти в поналивані вчора калюжі, пішли ми до попового двору (Л. Укр., III, 1952, 574); // Опинятися в якомусь оточенні. Остап.. попав у злодійське гніздо (Коцюб., І, 1955, 375); Вовк поміж вівці попав; // на що, у що. Приходити, приїжджати куди-небудь, для участі в чомусь, відвідувати когось, щось.[Антей:] О, я б хотів, щоб ти хоч раз попала на оргію таку! (Л. Укр., III, 1952, 428); Для того, щоб попасти в бойові порядки, треба було прохоплюватись по голому схилові, обернутому до противника (Гончар, III, 1959, 401); // Оселятися, влаштовуватися у кого-небудь. Я все не нарадуюсь, що попала не в готель і не в санаторіум [санаторій], а до Садовських (Л. Укр., V, 1956, 400); Ти була тоді молода, раділа, коли попала до Ратші, ощасливилась, потрапивши до княжого двору (Скл., Святослав, 1959, 49); // неперех., у що, до чого. Ставати належним до якоїсь групи, організації, влаштовуватися на роботу, вступати в учбовий заклад. Мені чогось більше хочеться попасти в губернську управу (Коцюб., III, 1956, 175); Два роки він уже старається попасти до гімназії (Хотк., І, 1966, 149); Попали друзі в бригаду Сороколіта (Дор., Серед степу.., 1952, 75); // перев. док., у сполуч. з прийм. в та ім. у мн. Ставати ким-небудь за професією. — Та у дяки як би то вам попасти?.. (Вовчок, VI, 1956, 219); — Не попав я в льотчики (Довж., І, 1958, 285); // перев. док., у сполуч. з прийм. в та ім. у мн. Діставати певну оцінку, характеристику, вважатися ким-небудь. Тут же треба приймати на увагу і суб’єктивний бік справи, коли не хотіти попасти в педанти (Л. Укр., V, 1956, 381); Боїться [Остап] од свого ешелону відстати. Щоб в дезертири не попасти (Головко, II, 1957, 573); // Ставати об’єктом уваги в пресі, кіно і т. ін. (про кого-, що-небудь), об’єктом використання, дослідження (про що-небудь). Зав’язується бійка.. [Розпорядпик:] Який скандал!! і в день конгресу. Це ж попаде, напевно, в пресу (Олесь, Вибр., 1958, 423); Ми з Горьким попали в сінематограф, і нас будуть показувати (Коцюб., III, 1956, 337); Не раз попадала до суду справа (Кобр., Вибр., 1954, 36).

4. неперех. Випадково зустрічатися, знаходитися, з’являтися; попадатися. Той [прокурор] було — і не думай його зупинити: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Кв.-Осн., II, 1956, 178); Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів, забирав усе, що по дорозі попало (Кобр., Вибр., 1954, 83).

◊ Де (кого́, що, куди́, хто, чим, яки́й, як і т. ін.) попа́ло — байдуже, де (кого, що і т. ін.) прийдеться, де (кого, що і т. ін.) завгодно. Поти молода — вона.. віється де попало, з ким попало (Мирний, V, 1955, 360); — Грай ще. — І Лілі грала все, що попало (Досв., Вибр., 1959, 250); Насів [Йосель] на Хаїма й почав бити його кулаками куди попало — по голові, по грудях… (Хотк., І, 1966, 162); Щоранку вона торощить [б’є] дітей чим попало (Кол., На фронті.., 1959, 75); — Які ж ліки підуть на користь, коли їх пити як попало? (Л. Укр., III, 1952, 529); У чорній пащі сарая, як зуби, блиснули машини, а Невкипілий замахнувсь і з риком кинувся на них, в нестямі гепаючи ломом по чому попало (Головко, II, 1957, 286); На о́чі попада́ти (попа́сти) див. о́ко¹; Попада́ти (попа́сти) під ру́ку (ру́ки) див. рука́; Хто куди́ попа́в — у різні боки, у різні місця. Тут .. усі рушили із-за стола, та, хто куди попав, мерщій надвір дивитися, як будуть танцювати (Кв.-Осн., II, 1956, 30); — Гет [геть] мені усі! — гаркав Юрішко, і люди розсипалися, хто куди попав (Хотк., II, 1966, 191).

5. неперех., кому. Переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю; діставатися, перепадати. — Мати пшонянички пекла. Тільки скине з сковороди — летять, як у глинисько. Я — найменший, то мені найменше і попадало (Тют., Вир, 1964, 373); Кому припаде біда, кому лучиться лихо, а судящим.. попаде дещо і в кишеню: вони на те судящі… (Кв.-Осн., II, 1956, 261); — Візьми, стара, і цей [свічник] .. Візьми, бо все одно попаде він якомусь, хто горілкою шинкує (Стельмах, І, 1962, 296); // безос., кому. Одержувати покарання. При батькові він — помовкує, бо хлопцеві від нього і так попадає за язик (Чорн., Визвол. земля, 1950, 63); Роман — хлопець сміливий, бідовий. Хто не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (Вас., І, 1959, 59); [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив — до смерті пам’ятатимуть! [Ромодан:] Кому? [Дремлюга:] Усім попало (Корн., II, 1955, 293).

◊ Попаде́ на горі́хи кому — те саме, що Діста́неться (діста́лося, бу́де і т. ін.) на горі́хи (кисли́чки, бу́блики і т. ін.) кому (див. дістава́тися). Кузьмі Петровичу Ковді попало на горіхи більше ще й тому, що людина він уперта і на слово дуже скупа (Жур., Вел. розмова, 1955, 16); Попада́ти (попа́сти) до рук (у ру́ки) див. рука́.

6. тільки док., перех., розм. Випадково зустріти кого-небудь, знайти що-небудь. Вони уже стали хапати всіх, кого попадуть на вулиці чи в квартирі, і, як заложників, юрмами гнали до порту (Гончар, II, 1959, 35); // Схопити, упіймати кого-небудь; вхопити, взяти щось. [Гострохвостий:] Ой, страшна ж її мати! Ще як попаде мене в свої лапи, то витрясе з мене душу (Н.-Лев., II, 1956, 492); Попав [писар] пів-курятини, так її й рішив (Кв.-Осн., II, 1956, 264); — Як оце вип’є [чоловік], .. хоч тікай на край світа. Чим попало голомшить: попаде рубель — рублем, качалку — качалкою, горщик — горщиком (Коцюб., І, 1955, 438); * Образно. Буде й Пріська шовкова, як попаде її життя у свої пазури (Л. Янов., І, 1959, 159); // Придбати, дістати що-небудь. Мати ж, як попадуть які гроші, — положать у скриню: ні собі, ні людям… (Григ., Вибр., 1959, 105); // Зустрівши, вилаяти або набити; напасти. — А мене ж мати на вулиці таки за мед попали (Григ., Вибр., 1959, 151).

7. неперех., діал. Впадати (у 3 знач.). Деякі [монголи] попадали в правдиву манію вбивання та нищення (Фр., VI, 1951, 130); Маруся все частіше й частіше попадала в задуму і тихий сум (Хотк., II, 1966, 31); Усякий, хто хоче в одчай не попасти, Не взнати моєї, Гафіза, напасти [напасті], Той серця красуням не здасть і за їми [ними] ніколи не піде (Крим., Вибр., 1965, 285); // перех. Охоплювати (про почуття, стан). Ще я від одного страху не стямився, а вже мене другий попадає (Март., Тв., 1954, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 178.