ПОЛИ́ЦЯ, і, ж.

1. Дошка або кілька дощок, які закріплені горизонтально на стіні або в шафі й використовуються для зберігання посуду, продуктів харчування, одягу, книг і т. ін. Кайдаш махнув рукою й зачепив горщик на полиці (Н.-Лев., II, 1956, 270); Упоравшись, зняла [Харитя] серп з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і зав’язала рябенькою хусточкою (Коцюб.. І, 1955, 76); Катря мовчки дістала з полиці цілу хлібину й урочисто поклала на столі (Головко, II, 1957, 208); Полиці були закладені шматками тонких сукон, шерстяних, шовкових і бавовняних тканин (Чорн., Потік.., 1956, 394); Книжкові полиці від підлоги до високої, розмальованої стелі займали дві стіни (Тулуб, В степу.., 1964, 227); // Окреме місце у вигляді дощаного настилу чи дивана для лежання або для розміщення багажу у залізничному вагоні. Сьогодні пасажирів у прямому було не густо — всі верхні полиці виявились вільними (Гончар, Дорога.., 1953, 45); Прокинувся я вранці, дивлюсь — сидить мій приятель, спустивши із верхньої полиці ноги (Вишня, II, 1956, 182).

2. Частина плуга, яка відрізає й перевертає шар землі. Полиця [плуга], яка служить для обертання і кришення скиби, має вигнуту робочу поверхню (Механ. і електриф.., 1953, 13); Нам вчулося, як шумить отакий плуг, перерізаючи полинь та тирсу і кладучи полицею довгу скибку (Ю. Янов., V, 1959, 127).

3. Частина затвора для насипання на неї пороху в старовинному кремінному пістолеті і рушниці. От на полицю сіруватий Посипавсь порох — і зубчатий, Надійний кремінь звівся знов (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 154).

◊ Кла́сти зу́би на поли́цю див. кла́сти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 70.