ПЕРЕЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і рідше ПЕРЕЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЛІ́ЗТИ, зу, зеш; мин. ч. перелі́з, ла, ло; док.

1. перех., через що і без додатка. Хапаючись руками або чіпляючись ногами, підніматися по чому-небудь вгору й спускатися вниз на іншу сторону. Часто Карпо перелазив через тин до Івася гратися (Мирний, І, 1954, 244); Петруня, з скринькою в руках, перелазить через штахет (Вас., III, 1960, 351); Де не можна перескочити, то треба перелізти (Номис, 1864, № 5842); Люди деруться на гори й ніяк не можуть їх перелізти (Ю. Янов., II, 1958, 47); // Переміщатися з однієї сторони якоїсь перепони на іншу, пересуваючись на руках і ногах та припадаючи тулубом до землі, рачкуючи. Се Митрик, що покинула його мати у сінях, бачачи, що двері у хату відчинені, поліз-поліз, переліз через поріг (Кв.-Осн., II, 1956, 464); Іти було ще важче.. І як обережно треба перелізти через місток над бурхливим водопадом! (Ів., Вел. очі, 1956, 67); — Тоді ви ось що, братчики, зверніть праворуч, перелізьте через яр і гребіться на нижній кінець хутора (Тют., Вир, 1964, 467); // Повзучи, перебиратися через якусь перепону (про плазунів та дрібних живих істот, що мають багато ніжок). Ходив рак сім год по воду, та прийшов додому та став через поріг перелазить, — розлив (Номис, 1864, № 10970); // Чіпляючись за тин, паркан і т. ін., діставатися на його протилежну сторону (про рослини). Буйна лоза, немов наперекір усім межам, перелазила через тини, спліталась вусиками з сусідніми лозами (Коцюб., І, 1955, 189).

Перелі́зти (переступи́ти, переско́чити і т. ін.) [че́рез] перела́з див. перела́з.

◊ Че́рез порі́г не перела́зити — бути малою дитиною. Ой, летять же літа! Чи давно ще й через поріг не перелазив [син], а тепер он який (Головко, II, 1957, 209).

2. неперех. Хапаючись руками або чіпляючись ногами, переміщатися, залазити і т. ін. на інше місце. Віталій пускається в цей хаос попереду, де по трапах, а де й без трапів, перелазить дедалі вище з однієї палуби на другу (Гончар, Тронка, 1963, 239); Я побачив, як останній [директор] переліз на сидіння до шофера, вже коли машина рушила (Ю. Янов., II, 1958, 120); // Переміщатися в інше місце, пересуваючись на руках і ногах та припадаючи тулубом до землі, рачкуючи. Одарка.. хутко помостила подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла — перекотилася на те лігво (Мирний, III, 1954, 131); // Повзучи, перебиратися в інше місце (про плазунів та дрібних живих істот, що мають багато ніжок). Погибу Головань безцеремонно посадив біля балагули, бо все боявся, щоб вигодувані табірські воші не перелізли на його по-європейськи пахучу білизну (Стельмах, II, 1962, 256); // перен., ірон. Переходити в наступний клас з низькими оцінками. Він насилу переліз в третій клас і ніяк не міг рушити далі (Н.-Лев., II, 1956, 38); // перен., зневажл. Змінювати своє соціальне становище, станову приналежність і т. ін. — Своя ж старшина, що потім у дворянство перелізла, і прибрала їх [землі] до своїх рук!.. (Мирний, IV, 1955, 365).

3. неперех. З труднощами переходити з одного місця на інше. Ціла купа обірваного люду валялася попідтинню убогого села. Голодний, холодний і недужий, перелазив з місця на місце, від одного тину до другого (Мирний, І, 1954, 358).

4. у що, в кого. Переміщатися з чогось у середину чого-небудь іншого. * Образно. Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо, та й живе (Шевч., II, 1953, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 210.