ОТА́МАН, а, ч.
1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (Укр.. присл.., 1955, 76); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Кач., Вибр., 1947, 251); // Представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні в XVII-XVIII ст. Отаман Савку раз побив, Савка думає, що й Голова, й поліція Отамана боїться! (Бор., Тв., 1957, 160); В кожному полковому і сотенному місті був також городовий отаман — представник козацької адміністрації, який наглядав за порядком у місті (Іст. УРСР, І, 1953, 275).
Курінни́й ота́ман див. курінни́й; Наказни́й ота́ман див. наказни́й.
2. У дореволюційній Росії — начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман.
3. У роки громадянської війни — верховода контрреволюційних банд. Взяли отамана в полон чекісти дружною юрбою (Сос., І, 1957, 417); Окопавшись в одній глитайській хаті, .. отаман не хотів здаватися з своїми найбільш відчайдушними головорізами (Цюпа, Три явори, 1958, 22).
4. заст. Ватажок, керівник. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, — за це не ручаюсь (Шевч., І, 1963, 143); Старший брат і усім отаман сидить, люлька його згасла і дивиться він у землю (Вовчок, І, 1955, 321); На майдані коло церкви революція іде. — Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде (Тич., І, 1957, 56); // Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман… не спить, по табору ходить… (Коцюб., І, 1955, 179); Я впізнав голос отамана рибальської ватаги (Ю. Янов., II, 1958, 163); Юрбами ходять отамани за прикажчиками… А наймачам цього тільки й треба: пропонують.. нікчемні ціни (Гончар, І, 1959, 38).
Води́ти (вести́) ота́мана; За ота́мана ходи́ти — верховодити у якій-небудь справі. — Тут на косовиці я веду отамана, як у нас Мар’ян (Стельмах, І, 1962, 516); Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Мирний, II, 1954, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 801.