Про УКРЛІТ.ORG

озимий

ОЗИ́МИЙ, а, е.

1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Сіє [колгосп] жито, озиму й яру пшеницю, ячмінь, овес, просо (Вишня, І, 1956, 364); Озимі цукрові буряки відрізняються від звичайних тим, що їх рослини зимують у полі (Хлібороб Укр., 11, 1964, 22); Озимий ячмінь; Озиме жито; Озимі культури; // Який проріс восени і зимуватиме або зимував під снігом (про сходи, посіви). Він, пригинаючись, так пускає коні в світання, що обабіч них починають, мов од вітру, перехитуватися озимі хліба (Стельмах, І, 1962, 500); З вікна машини було видно, як біжать назад поля — то чорні, мов вороняче крило, то вкриті ніжною зеленню озимих сходів (Жур., Звич. турботи, 1960, 64); // Зайнятий злаковими культурами осіннього, підзимнього посіву. Озимий лан співає рунами (Мас., Побратими, 1950, 22); У жнива весь урожай з озимого клину зібрали за девять робочих днів (Вол., Сади.., 1950, 59); Озимі врунились поля, яріла ярина (Гонч., Вибр., 1959, 330).

Ози́ма со́вка див. со́вка.

2. у знач. ім. ози́мі, мих, мн. (одн. ози́ме, мого, с., розм.). Однорічні злакові культури (пшениця, жито, ячмінь, овес), які сіють восени для забезпечення після проростання нормального перебігу початкових стадій розвитку в умовах знижених температур під час зимівлі під снігом. Густі озимі вибігли з насіння, їм хочеться до сонця, не до снів (Воронько, Тепло.., 1959, 78); Озиме увосени через засуху не сходило (Кв.-Осн., II, 1956, 124); Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар, Та на зиму озиме сіє (Бор., Тв., 1957, 58); // Сходи або посіви цих культур; озимина. Осені радісна тиша Поле і ліс обійма: Поле озимі колише, Ліс в падолисті дріма (Гірник, Стартують.., 1963, 107); Озиме пишно зеленіло, І лист у лузі гомонів (Манж., Тв., 1955, 95); // у знач. ім. ози́ма, мої, ж. Озима пшениця. — Памятаєте: перед війною на третьому полі — жодного дощу там не впало — сто двадцять пудів озимої взяли (Жур., Дорога.., 1948, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 654.

вгору