МО́ВА, и, ж.

1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають.. Не дадуть до мови дитині дожить (Шевч., І, 1951, 41).

◊ Відбира́ти (відібра́ти) мо́ву див. відбира́ти; Відніма́ти (відня́ти) мо́ву див. відніма́ти; До мо́ви прихо́дити (прийти́) — відновлювати здатність говорити. [Мавка:] Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь на рівні ноги (Л. Укр., III, 1952, 250); Зав’яза́ло (перепини́ло і т. ін.) мо́ву кому, перев. безос. — хтось утратив здатність говорити. За цілий той день не чутно було слова у хаті, мов яке лихо прийшло і зав’язало мову (Мирний, IV, 1955, 84); Ту ж мить їй стиснуло горло, перепинило мову, і вона як стояла, так і впала на землю і, притиснувши руки до грудей, заридала тяжко… (Гр., II, 1963, 381).

2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова (Мирний, V, 1955, 314); А мова живе і рікою тече, І хвилями плещуть в ній зміни… (Еллан, І, 1958, 247); * У порівн. І краплі десь звучать ласкаві, як мова рідна і жива (Сос., Солов. далі, 1957, 36); // Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки. Хто нікчемну душу має. То така ж у нього й мова (Л. Укр., І, 1951, 378); Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі "Арсенал"]. Це можна було б зробити, вдаючись до мови поетичної, що й ’ начебто моєю творчою особливістю (Довж., І, 1958, 23); Наукова мова є та ділянка словесної роботи, на якій найгостріше відчувається все, що стосується точності виразу (Мовозн., ІУ-У, 1947, 153).

∆ Амо́рфні (ізолю́ючі) мо́ви — мови, що не мають форм словозміни; Ме́ртві мо́ви див. ме́ртвий; Непряма́ мо́ва див. непрями́й; Пряма́ мо́ва див. прями́й; Части́на мо́ви — граматична категорія слів, об’єднаних спільністю значення, форм і синтаксичної ролі.

3. Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити. Живо й просто вилита стареча мова (Шевч., VI, 1957, 133); Лякають дитину й дядьків погляд, і його буркотлива мова (Стельмах, І, 1962, 343); У розмовах ввічливий [Хома] і не лихослов.. У його мові переважають пестливі слова (Тют., Вир, 1964, 80).

Езо́півська мо́ва див. езо́півський.

4. Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови. Поклали шальовки соснові. Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток (Котл., І, 1952, 68); Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на потоках (Коцюб., І, 1955, 42); // Розмова, бесіда. Тільки в них [у панів] і мови було, що князі та пани вельможнії (Вовчок, І, 1955, 107); 3 Ольгою ніяк мови не зв’яжеш. Хоче чужою стати (Коп., Лейтенанти, 1947, 114); Побачивши ординарця, Монтегю урвав мову. Він глянув на своїх співбесідників (Загреб., Європа 45, 1959, 134); // Звуки розмови. Нігде не чуть людської мови; Звір тілько виє по селу (Шевч., І, 1963, 129); Не чути було ніякого гомону й мови (Ю. Янов., II, 1958, 208).

◊ Вести́ мо́ву — говорити. Промовець від такої нашої, як йому здавалось, чулості до його майбутніх дотепів — зовсім розквітнув, ведучи мову далі (Ю. Янов., II, 1958, 100); Вести́ мо́ву про кого — що — говорити про кого, що-небудь. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (Собко, Срібний корабель, 1961, 130); Говори́ти (заговори́ти) і́ншою мо́вою — стати іншим. Йому здавалося.., що відтепер [після закінчення війни] люди мусять.. забути про все буденне, заговорити один до одного іншою мовою. Адже сьогодні все навкруги було іншим (Гончар, III, 1959, 438); Говори́ти рі́зними мо́вами (на рі́зних мо́вах) — не розуміти один одного. [Хвора:] Не хтіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Л. Укр., І, 1951, 117); Як би ми з тобою не говорили, все рівно не зрозуміємо один одного, бо говоримо на різних мовах. Ти хочеш, щоб у тебе було повне горище хліба і чотири пари чобіт, а я хочу, щоб до всього цього в нас ще росла й чорна металургія (Тют., Вир, 1964, 29); Го́стрий на мо́ву — те саме, що Го́стрий на сло́во (див. го́стрий). [Василь:] Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (Крон., II, 1958, 115); Зайшла́ (захо́дить і т. ін.) мо́ва про кого — що — почали (починають) говорити про кого-, що-небудь. І вже як умів [Артем].. сперечався з Павлом, про що б не зайшла мова (Головко, II, 1957, 419); Сварка виникла з дрібниці — зайшла мова про оформлення документів для паспорта, І батько мав необережність запропонувати дочці змінити ім’я (Гончар, Тронка, 1963, 139); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (Стельмах, І, 1962, 68); Зво́дити (звести́) мо́ву на кого — що — почати говорити про кого-, що-небудь. Оповів [жандарм] перше, що тепер їм на службі "трудно", а далі звів мову на тих, через кого стало "трудно" (Коцюб., II, 1955, 194); Знахо́дити (знайти́) спі́льну мо́ву див. знахо́дити; Мо́ва була́ рані́ше (вже) про кого — що — говорилося раніше про кого-, що-небудь. Була вже мова про те, що дід Григорій був не балакучий, але хочеться ще раз нагадати, що він справді-таки був мовчазний (Довж., І, 1958, 75); Мо́ва йде (йшла́, мо́виться, мо́вилась і т. ін.) про кого — що — говориться (говорилось) про кого-, що-небудь. Данило робить над собою зусилля і не знав: чи він божеволіє, чи це насправді йде мова про нього (Стельмах, II, 1962, 229); У ті часи, про які йде мова, тут, на високій кручі, .. ще стояло — впритул одним боком до лісу, а другим до Дніпра — городище (Скл., Святослав, 1959, 11); Мова йде про те, щоб практично забезпечити перехід від автоматизації окремих агрегатів і установок до комплексної автоматизації (Наука.., 1, 1959, 7); [Річард:] Пробачте, я щось вас не розумію. В нас мова йшла про статую… (Л. Укр., III, 1952, 91); Микола догадавсь, що мова мовилась, мабуть, про нову дівчину на селі (Н.-Лев., II, 1956, 173); — Треба ж думати, що до чого, коли й як.. — Та про це ж і мова мовиться! (Довж., І, 1958, 341); Мо́ва коро́тка в кого з ким — немає про що багато говорити кому-небудь з кимось. — У нас, знаєте, мова коротка,— креснув офіцера поглядом Баржак.— Хто не схиля голову перед працею— тому нахилимо (Гончар, II, 1959, 78); Мо́ва не мо́вилася — не було бажання говорити; не говорилося. Сумно стало. Мова не мовилася (Вовчок, І, 1955, 244); Мо́ву знахо́дити з ким — мати про що говорити з ким-небудь. Там, у дворі, між челяддю.. і сміялася вона з іншими, і мову знаходила… (Вовчок, І, 1955, 170); Мо́ву поча́ти (розпоча́ти, зня́ти, заве́сти і т. ін). — почати говорити. Хоче [мати] мову почати з батьком, та голосу нема слово вимовити (Вовчок, І, 1955, 224); Там, у кутку, троє [братчиків] завели річ про теперішнє життя трудне; другі зняли мову, як панів дурили (Мирний, І, 1949, 336); Мало не з кожним приїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знав (Гончар, Тронка, 1963, 69); — Коли вже ви завели мову про землю, так дозвольте вам сказати, що земля в житті рослини ніколи повністю не відігравала ролі матері (Довж., І, 1958, 415); Той п’є, закушує, той мову розпочав Про зайця, про хорти, про вдалі полювання… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 77); На мо́ві ста́ти з ким — поговорити з ким-небудь;Не дава́тися (здава́тися) на мо́ву — не хотіти розмовляти. Ониська не заходила в хату й не давалася на мову ніяк (Л. Янов., І, 1959, 365); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Кос., Новели, 1962, 158); Не мо́же (не могло́) бу́ти [й] мо́ви про що — немає (не було) чого й говорити про здійснення чого-небудь. Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови. Це коштувало б занадто багато жертв (Гончар, III, 1959, 95); Залітали комарі й до палат, здіймали такий дзвін.., що ні про який сон не могло бути й мови (Збан., Сеспель, 1961, 110).

5. Публічний виступ на яку-небудь тему: промова. Раз на мові ксьондз казав: "Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!" (Рудан., Тв., 1956, 139); Оборонець говорить довго та гарно, а Гнат цілою істотою відповідає на його мову: "так, так"… (Коцюб., І, 1955, 76); — Майте спокій, люди! Я не годен перегаласувати таку силу, — гукає Антін, — мови я ще не скінчив (Чорн., Визвол. земля, 1950, 205).

6. тільки одн., чого, яка, перен. Те, що виражає собою яку-небудь думку, що може бути .засобом спілкування. Він десь розумів мову моїх очей, бо повертає обличчя до мене і кидає здивований погляд (Коцюб., II, 1955, 420); Камінну мову видатних пам’яток минулого він [М. Бажан] читає оком революційного поета (Не ілюстрація.., 1967, 126’); Одним з головних завдань студента-композитора є набуття ним майстерності досконалого володіння матеріалом .., музичною мовою (Мист., 1, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 768.