Про УКРЛІТ.ORG

млин

МЛИН, а, ч. Споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії. Порожній млин і без вітру меле (Укр.. присл.., 1955, 187); Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (Н.-Лев., І, 1956, 51); За городами, мабуть, біля мосту, важко чмихав паровий млин (Головко, II, 1957, 18); * У порівн. [Вітровий:] У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати… (Корн., II, 1955, 214).

◊ Ли́ти во́ду на млин чий див. ли́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 764.

вгору