ЛА́ПКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до ла́па 1-4. Он, під постіллю муркає [кіт] та так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою (Коцюб., І, 1955, 439); Літо квітує, лапками бджоли Гречок колишуть білі моря (Мал., Звенигора, 1959, 125); Ганна, відламавши ялинову лапку, встигла тільки нагнутися, щоб зчистити з чобіт налиплу грязюку, як раптом несподівано розітнувся новий оглушливий постріл (Коз., Сальвія, 1959, 206); До віконечка.. тулилась молода вишня, занизана набухлими лапками бруньок (Стельмах, І, 1962, 206); Відхиленню ножа у вертикальній площині [жатки] запобігають притискні лапки (Зерн. комбайни, 1957, 96); // Відбитки, сліди живих істот, звичайно дрібних. На килимі були виткані не квітки, а якісь.. червоні та білі латки, а кругом їх замість листя вились якісь ніби курячі та гусячі лапки (Н.-Лев., III, 1956, 15).

∆ Гу́сяча (рідко гуси́на) ла́пка (Potentilla anserina L.) — багаторічний бур’ян з жовтими квітками і стеблом, яке стелиться по землі. [Пастух:] Я навіть на прогалині фіалку одну знайшов і гусячі лапки (Л. Укр., II, 1951, 200); Голубі сніжинки пролітали. Мерзла і лунка була дорога. Тільки часом десь — льодок розталий І гусина лапка біля нього (Рильський, І, 1956, 178); Котя́ча ла́пка див. котя́чий.

◊ Зложи́ти ла́пки — стати смирним, боязким, злякатися кого-небудь. Фашист у селі кури ловив, партизани піймали — він І лапки зложив (Укр.. присл.., 1955, 419); Покла́сти ла́пки — втратити пильність, стати необачно довірливим. — І як-таки повірити такому волоцюзі?! Прийшов — чорт його зна й відки, сказавсь — біс його зна й ким; а ми — на тобі, та цить! — і лапки поклали… (Мирний, І, 1949, 134); [Василина:] Не роби так, як, буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона вже й лапки покладе (Вас., III, 1960, 59); Скака́ти (служи́ти, стоя́ти, ходи́ти і т. ін.) на за́дніх ла́пках: а) підтримувати тулуб у вертикальному положенні (про чотириногих тварин). — Я [Цуцик] те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу (Гл., Вибр., 1951, 116); б) (перед ким) прислуговуватися кому-небудь, підлещуватися до когось. Як виставимо свої драми, .. то будуть тоді наші "генії" перед нами на задніх лапках скакати (Л. Укр., V, 1956, 184); Ха́тка на ку́рячій ла́пці див. ку́рячий.

2. звичайно мн. Шкурки, хутро з лап тварини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 448.