КУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., КУПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш; мн. ку́плять; док., перех.

1. Придбавати за гроші. Ще в школі. Таки в учителя-дяка Гарненько вкраду п’ятака —.. та й куплю Паперу аркуш (Шевч., II, 1953, 45); Ранком, як він ішов у Бориню купувати коня, то мороз пощипував за обличчя і вітер гнав поземку (Чорн., Потік.., 1956, 12).

◊ Ви́трішки купува́ти див. ви́трішки; Кота́ в мішку́ купува́ти див. кіт.

2. перен., розм. Привертати на свій бік підкупом, хабаром; підкуповувати. Скарбів тих нема, щоб купить нас могли, А смертю лякати нас годі! (Стар., Поет. тв., 1958, 225); Воєвода ж не мріяв, лиш грошима повіяв — І зумів твоє серце купити (Голов., Поезії, 1955, 34); // Викликати прихильність якими-небудь діями тощо. [Євгенія:] Я була більше бійцем, ніж жінкою… Ось чому я так боялася, щоб він не пішов до Любовицької… Вона могла б купити його ласкою… (Коч., II, 1956, 408).

3. перен., фам. Обдурювати. — Хочеться випити, а тут нема доброго товариша. Ось і гроші.. Ходімо. — Купуєш?.,— Та як же інакше? — запевняю його. Але в ту ж мить відкривається мені глибший зміст його запитання, цебто: дуриш? (Мик., II, 1957, 69); Кузьма Осадчий заперечливо крутить головою, розпливається над мискою в усмішці: — Ви мене, дядьку бригадире, на цьому не купите (Гончар, Тронка, 1963, 271).

◊ За що купи́в, за те й прода́в, фам.— розповідаю те, що почув. І лише слухаючи Дригожилу, що, повернувшись до барака, розповідав, як рознесло пере гатки й затопило на дні якогось вченого, Канушевич не стерпів.— Брехня усе це,— відрубав різко.— За що купив, за те й продав,— зауважив Дригожила (Коцюба, Нові береги, 1959, 162); Таки́й, що ку́пить і прода́сть — про підлу, підступну людину. — Ти думаєш, Чіпко, що справді у всіх такі думки? Їй-богу, ні! Лушня такий чоловік, що купить і продасть (Мирний, II, 1954, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 405.