ЗРІ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Стан організму, який досяг повного розвитку. Безхмарна юність проліта, надходять зрілості літа (Уп., Вітчизна миру, 1951, 88); Ліза прийшла в новенькім капелюсі, від неї пашіло разом молодістю й зрілістю (Ю. Янов., І, 1958, 179).

2. перен. Високий ступінь розвитку, досконалості, майстерності. Я говорю.. про художню і громадську зрілість поета, яка полягає у глибині життєвого досвіду, у широті його поглядів на дійсність і людину (Мал., Думки.., 1959, 44); Зараз на нього дивитимуться сотні пар очей. А він складатиме перед ними екзамен. Екзамен на творчу зрілість, на право називатися артистом цирку (Ткач, Арена, 1960, 173); Нашого молодого сучасника відзначає політична зрілість, непохитність ідейних переконань, широке коло інтересів (Ком. Укр., 5, 1963, 33).

Атеста́т зрі́лості див. атеста́т; Стате́ва зрі́лість див. стате́вий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 709.