Про УКРЛІТ.ORG

зима

ЗИМА́, и́, ж.

1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Гл., Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Коцюб., І, 1955, 303); * Образно. Десь кінь ірже печально й тонко… В душі отамана зима… (Сос., 1, 1957, 416); * У порівн. Красунь я бачив неприступних, Холодних, чистих, як зима (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 78).

Скі́льки літ, скі́льки зим див. лі́то.

2. розм., рідко. Навчальний рік. [Варка:] А я було, господи, як люблю слухати, як ще Зінька брат Серьога вчив читати. Шкода, що тільки одну зиму вчив (Кроп., II, 1958, 225); — Я тільки дві зими до школи ходив (Гончар, III, 1959, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 566.

вгору