ЗАДИ́ХАТИСЯ див. задиха́тися¹.

ЗАДИХА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАДИ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Дихати часто, посилено, важко тощо через втому, хвилювання і т. ін. Так-то старому швидко й дійти! Іде і, бачиться, усе на однім місці; стане поспішать, —задихається (Кв.-Осн., II, 1956, 82); Він говорив скоромовкою, задихаючись від надмірної роботи власного язика (Вільде, Сестри.., 1958, 471); Задихався, як віл борозенний (Номис, 1864, № 10016); — Ну, розказуй, брат, де ж це ти бігав, що так задихався? (Гончар, II, 1959, 156); * Образно. Весь поїзд складався з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий паровоз, що задихався навіть на рівному місці (Панч, Синів.., 1959, 11).

ЗАДИХА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗАДИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Бути в тяжкому стані, умирати, гинути через нестачу повітря, отруєння димом, газом і т. ін. Стіни [будівель] були низькі, темні і вологі, в них задихалися тварини (Чорн., Потік.., 1956, 291); А одно хлоп’я, шестиліток: «постій, каже, мамо, чобіток один забувся», та й випорснуло з рук. Кинулись його шукати, — налапали в диму. Чобіток у руці, а воно неживеньке, задихнулось (Барв., Опов.., 1902, 472); Щось підкотилося до горла і душило так, що, здавалось, вона зараз задихнеться, захлинеться (Коп., Земля.., 1957, 107); * Образно. Проклята пора езопівських слів, літературного холопства, рабської мови, ідейного кріпосництва! Пролетаріат поклав кінець цій мерзенності, від якої задихалося все живе і свіже на Русі (Ленін, 10, 1949, 26); // тільки 3 ос. Припиняти свій розвиток; гинути (про рослини). Вимокання рослин буває переважно весною.., коли на поверхні грунту скупчується вода, яка затоплює рослини. Рослини в цьому випадку гинуть від недостачі кисню, тобто задихаються (Колг. Укр., 8, 1957, 19).

2. тільки недок., перен., без (від) чого. Перебувати в дуже скрутних обставинах, переживати великі труднощі, зумовлені нестачею чого-небудь. Старий.. пояснив Миколі: — Розумієш ти? Вагон йому давай під меблі. Підождуть меблі, он шахта задихається без будівельних матеріалів (Ткач, Плем’я.., 1961, 103); Землеробство західних областей [України] було вкрай відсталим і занедбаним. Селянство задихалося від безземелля (Ком. Укр., 10, 1964, 74).

3. тільки док. Те саме, що зади́хатися. Разуєв спершу недовірливо взяв листа, але коли впізнав дідів почерк, задихнувся від радості (Логв., Давні рани, 1961, 30); Вона задихнулась на півслові і, кинувши на плечі граблі, пішла з двору (Тют., Вир, 1964, 227).

4. спец. Втрачати, знижувати свою якість, цінність; псуватися (про деревину, зерно і т. ін.). В умовах змінної вологості деревина бука швидко псується, або, як кажуть, задихається (Стол.-буд. справа, 1957, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 110.