ВИ́ПРОСТУВАТИСЯ див. випро́стуватися.

ВИПРО́СТУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ВИПРОСТО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСТАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ВИ́ПРОСТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. 1. Розправлятися, розпрямлятися (про що-небудь зігнуте, похилене і т. ін.). Ялиця ще нижче ввігнулась під нею [Марією], але як тільки звільнилася від ваги, знову поволі почала випростуватися, шкрябаючи гілками по глині (Мур., Бук. повість, 1959, 28); Лютиться Тиміш, топче кулемет, випростовується і починає кидати каміння в наступаючого ворога (Довж., Зач. Десна, 1957, 30); На кормі, випроставшись на повний зріст, стояв мій дідусь у високих рибальських чоботях (Збан., Мор. чайка, 1959, 50); Здумав він стремена вчепити, та не мав з чого, так з ниток, — тільки випростувався, стремена й порвались (Свидн., Люборацькі, 1955, 116).

2. Звільнятися від того, що тримає, затримує. Любов Прохорівна замовкла, але не випростувалася від.. руки Мухтарова (Ле, Міжгір’я, 1953, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 462.