Про УКРЛІТ.ORG

виносити

ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати.

ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ, сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док., перех. 1. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок і складали все на купу (Коцюб., І, 1955, 121); Сестра Ганнуся в Червоній Армії — виносить з бою поранених, котрі не можуть самі ходити (Ю. Янов., І, 1954, 75); Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз (Н.-Лев., II, 1956, 306); Варвара винесла з хати білий халат для Марії (Кучер, Чорноморці, 1956, 34); // Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи (Мал., Полудень.., 1960, 110); Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір’я (Стельмах, II, 1962, 259); Музикам Франка винесла стілець (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152); // Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце. Побачив [злодій] мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою (Мирний, IV, 1955, 189); Винесло [вибухом] двері і вікна, Глину змішало зі склом (Перв., II, 1958, 240); // Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст). Винести висновки на кінець статті; // перен. Оголошувати, подавати для ознайомлення або вирішення чого-небудь. — Перше всього свої ж таки товариші своїм судом [судять], а як він такого суду не послуха, то виносять на суд громади (Мирний, IV, 1955, 331); Ставши на захист бідних і пригноблених,.. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, "щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі" (Довж., III, 1960, 142).

Вино́сити (ви́нести) на лю́ди — робити відомим усім або багатьом; розголошувати. Ніколи в походах не згадував Данило про Анну — не виносив на люди свою тугу за домівкою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 550); По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця (Горд., Дівчина.., 1954, 48); Вино́сити (ви́нести) на свої́х пле́ча́х — самому витерплювати які-небудь знегоди, переборювати труднощі і т. ін. Баї вели свою політику, вони давали чиновникам великі хабарі і таким чином врятовували свої косячки [коней]. А біднота виносила все на своїх плечах (Донч., I, 1956, 126); Всьому світові відомо, що Радянський Союз виніс на своїх плечах основний тягар боротьби з гітлерівськими загарбниками (Ком. Укр., 5, 1960, 21); Вино́сити (ви́нести) но́ги — втікаючи, рятуватися. Кепські справи, чи й вдасться винести звідси ноги (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 182);

Вино́сити (ви́нести) смі́ття́ з ха́ти — розголошувати що-небудь неприємне (сварки, неполадки і т. ін.), що відбувається в родині або в якомусь колективі. Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазина (Мур., Жила.. вдова, 1960, 58).

2. Швидко вивозити, переміщати куди-небудь. Коні виносили бричку на гору (Перв., Материн.. хліб, 1960, 72); Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Коцюб., І, 1955, 129); Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню (Собко, Запорука.., 1952, 87); // Захоплюючи з собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер). У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить (Шевч., II, 1953, 104); Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (Донч., IV, 1957, 207).

3. перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись з кимсь тощо. Студенти того часу небагато виносили в голові, їх мисль була зоставлена сама для себе (Н.-Лев., І, 1956, 343); Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських (Фр., VI, 1951, 36); З нас кожен виніс із-під того ганку Такої дружби світле відчуття, Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!.. (Рильський, І, 1956, 312).

4. Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору тощо. Неспішно вів він [мисливець] стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск (Собко, Біле полум’я, 1952, 83); * Образно. Винесла [сосна] віти й випещену, кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 84).

5. Приймати ухвалу, вирішувати що-небудь. Він [голова ревтрибуналу] був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки (Збан., Сеспель, 1961, 66); А потім загін виніс дружну ухвалу — Збирати і зносить уламки металу (С. Ол., Вибр., 1959, 154); Делегатські комсомольські збори винесли рішення (Кучер, Чорноморці, 1956, 354).

6. розм. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке. Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (Олесь, Вибр., 1958, 314); Арсенова душа не виносила брехні і фальші (Дмит., Розлука, 1957, 240); Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він [Мельник] виніс уночі, відібрали рештки сил (Гжицький, Опришки, 1962, 177).

7. діал. Дорівнювати, становити. Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався (Фр., VI, 1951, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 442.

вгору