ВАЛКОУТВО́РЮВАЧ, а, ч., спец. Знаряддя для укладання, згрібання якої-небудь маси (торфу, скошеної трави і т. ін.) у валки (див. вало́к1). Найкраще торф на добриво згрібати у валки скрепером або валкоутворювачем (Добрива.., 1956, 70); Як показав досвід, на скошуванні вологого гороху дерев’яний валкоутворювач працює надійніше, ніж металевий (Рад. Укр., 2.ІІ 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 285.