ІНФЕ́КЦІЯ, ї, ж., мед.

1. Проникнення в організм хвороботворних мікробів; зараження. Пролежень може також стати джерелом загальної інфекції організму, так званого зараження крові — сепсису (Заг. догляд за хворими, 1957, 46); Основна мета першої допомоги при опіку — запобігти інфекції на поверхні опіку і полегшити біль (Підручник шофера.., 1960, 327); // Хвороботворні мікроби. — Не підходьте близько, Артеме Сидоровичу,— каже хірург,— ви можете занести інфекцію… (Ю. Янов., І, 1954, 238).

2. рідко. Взагалі інфекційна хвороба. В Радянському Союзі вже давно ліквідовано такі інфекції, як чума, віспа, холера та ін. (Підручник дезинф., 1953, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 42.